Дослідники опублікували в мережі документи зі справи розстріляного поета-футуриста Михайля Семенка. Його засудили у 1937 році за сфабрикованим звинуваченням.
Колекцію з 76-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
- анкета арештованого;
- ордер на проведення обшуку і арешт письменника Михайля Семенка у готелі «Континенталь»;
- протоколи допитів Семенка, свідків та протоколи очної ставки;
- вирок Військової Колегії Верховного Суду СССР у справі поета Михайля Семенка;
- довідка про розстріл поета Михайля Семенка;
- заява дітей Михайля Семенка з проханням повідомити про долю батька і переглянути його справу;
- відгук народної артистки СССР Наталії Ужвій про її колишнього чоловіка — поета Михайля Семенка;
- довідка про закриття кримінальних справ за відсутністю складу злочину;
- повідомлення про розгляд заяви Ростислава Семенка щодо прохання про повернення йому особистого листування, книг, журналів, малюнків та фотографій, що наявні у справі його батька, тощо.
НКВД заарештував українського поета-футуриста Михайля Семенка за звинуваченням у приналежності до української фашистської організації, що має на меті чинити терористичні дії проти керівництва партії.
Після арешту у Харкові чекісти вирішили доправити поета у Київ для подальшого слідства. Михайль прибув у місто 28 квітня 1937 року. При ньому були кишеньковий годинник та 256 рублів.
Поет не визнавав себе винним. Однак чекісти ретельно збирали інформацію, щоб довести зворотнє.
Зокрема, слідчого зацікавив факт чи не 20-річної давнини: у 1919 році денікінці заарештували Семенка і звинуватили у приналежності до комуністичної партії. Однак, згодом, поета звільнили. Така поблажливість збоку контррозвідки не могла не зацікавити слідство. Семенко пояснив: його взяли на поруки.
На одному з допитів письменник Григорій Яковенко-Вікторов називав літературну організацію «Нова генерація», яку очолював Семенко і яка видавала однойменний журнал, «нео-міщанською». Інший письменник — Василь Чечвянський — ніби-то розповів, що «Семенко є старим та активним учасником українського націоналістичного підпілля».
До справи Михайля Семенка притягували різні свідчення, зокрема члена Спілки письменників Ярошенка: мовляв, поет скаржився на безгрошів’я та закриття ряду журналів, що змушує письменників відходити від творчості і займатися халтурою.
Поета на допитах також змусили згадувати про своїх колег. Зокрема про спілкування з письменником Андрієм Куликом. Останній був незадоволений тим, як Семенко відповів одному з авторів щодо сонетів, які той надіслав у редакцію газети «Комуніст». «Сейчас время советов, а не сонетов», — коментуючи те, що сонети позбавлені революційних мотивів, відповів Михайль.
У вересні 1937 року поет «вирішив» давати «правдиві та чистосердечні» свідчення. Про це він написав у заяві: «Визнаючи себе винним в активній участі в роботі української націоналістичної фашистської терористичної організації, прошу дати мені можливість приступити до правдивих показів в справі моєї контрреволюційної діяльності і її учасників, щоб я міг спокутувати свої тяжкі провини перед Радянською владою і Радянської батьківщиною».
На очній ставці з поетом Андрієм Михайлюком, Семенко розповів, як він, нібито, завербував колегу в націоналістичну організацію і дав завдання кинути вибухівку у трибуну, де знаходився секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор. Вибухівку у формі пляшки він, за свідченнями обох, передав Михайлюку в одному з дворів біля Хрещатика.
У НКВД вирішили розстріляти поета Михайля Семенка. Вирок виконали у Києві 24 жовтня 1937 року.
Через 28 років у КҐБ надійшла заява від дітей розстріляного поета. Вони хотіли дізнатися долю батька і просили переглянути його справу.
Того ж року колишня дружина поета — акторка Наталія Ужвій — лишила такий відгук про репресованого за націоналізм чоловіка: «…був завжди непримиримий з будь-якими проявами націоналізму не лише в літературі та мистецтві….чесна радянська людина».
У 1958 році справу Михайля Семенка припинили за відсутністю складу злочину.
У часи перебудови син Семенка — Ростислав — намагався отримати справу батька. «Матеріали слідства та суду для ознайомлення приватним особам не видаються», — так відповіли спецслужби. З Ростиславом наказали провести розмову і повідомити, що причетні до справи Михайля Семенка чекісти були засуджені та розстріляні.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Михайль Семенко (Михайло Васильович Семенко) — 1892-1937 — поет доби Розстріляного відродження, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань, модернізатор української лірики.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
