Чат-конференція з директором Національного музею «Тюрма на Лонцького» Русланом Забілим
[ Уляна ]
Пане Руслане, дуже Вас поважаю і шаную, знаю, що Вас за професійну діяльність переслідують, а Ви при цьому опікуєтесь «Тюрмою на Лонцького», відкриття якої вважаю дуже показовим кроком для відновлення історичної справедливості і правди. Скажіть, чи допомагає Вам у Вашій діяльності націоналістична Свобода, маю на увазі фракції, що мають більшість, у Львівській міській та обласній радах? Знаю, що у Вас є проблеми з фінансуванням, бо москалям у Києві Ваш музей точно заважає, а скільки коштів цьогоріч виділено на Вашу діяльність з «націоналістичних» бюджетів Львова та області? Що Вам реально дають депутати від Свободи?
Дякую за запитання, я не орієнтуюся на вирішення проблем музею тією чи іншою політичною силою. Вважаю, що проблеми національної пам’яті — це особисте питання кожного громадянина, знайомі або родичі якого постраждали від тоталітаризму. А отже завжди апелюю до громадськості, без огляду на політичні погляди громадян. Адже питання національної пам’яті, це не питання політичних партій, а тих людей, які розуміють важливість справи, яку робить музей.
Якщо говорити конкретніше про співпрацю музею і міської ради, то конструктивну, на жаль, поки що немає і фінансування для музею міська рада не виділяла і не виділяє. Щодо обласної ради, то стосовно співпраці є позитивні зрушення, які ми розвиваємо і будемо закріплювати, включаючи питання фінансування, зокрема, експозиційної роботи.
[ Link ]
Як розвивається «епопея» з вилученими у Вас носіями інформації? Вам їх збираються повернути?..
16 лютого я був на допиті у слідчого СБУ в Києві. Це вперше після затримання у вересні минулого року. Ті носії інформації, які вилучені з Музею та особисто в мене опрацьовуються експертами СБУ. Експертиза незабаром має завершитися. Після цього слідчий пообіцяв розглянути питання повернення вилучених носіїв. Отже, ми сподіваємося, що вилучене повернуть, й з тією інформацією, яка на носіях зберігається.
[ Link ]
яке ставлення до Вашої діяльності на місцевому рівні?органи місцевого самоврядування, ЛОДА виділяють належні кошти для НМ «Тюрма на Лонцького”??
В цілому ставлення до Музею є позитивним. Зрештою, це ж Львів, а не схід України, де було б нам набагато складніше працювати. Щодо питання фінансів, то я відповів вже вище.
[ Link ]
Як Ви об’єктивно оцінюєте діяльність Національного Музею? Наскільки вона затребувана сучасним українським суспільством?
Діяльність Музею на даному етапі оцінюю цілком позитивно, адже ми ведемо свою роботу, виходячи з тих можливостей, які маємо. Звичайно, що ми могли б робити більше, якби мали державну підтримку. Це дозволило б Музею швидше стати на ноги. Щодо затребуваності сучасним українським суспільством, то можу сказати, що за неповних 2 роки Музей відвідало близько 22 тис. осіб. Це є немало для Музею, який створюється, розвивається, стає на ноги. Особливо тішить те, що майже половина відвідувачів це туристи з центру, сходу та півдня України. Це означає, що мешканці із цих регіонів більше хочуть знати про історію України, діяльність окупаційних режимів, які нищили українців.
[ Link ]
Які дослідження проводяться Вами на даний час, і які плануєте на найближчі роки?
Ми проводимо дослідження історії приміщення в’язниці, історії перебігу репресій та долі тих людей, які перебували під слідством на Лонцького. Поряд з тим, збираємо артефакти та спогади, які мають лягти в основу створення експозиції. У цьому плані тісно співпрацюємо із Галузевим державним архівом СБУ, регіональними державними архівами, колекціонерами, дослідниками, приватними особами, родичі яких постраждали від тоталітаризму, іншими музеями, як в Україні, так і закордоном.
Найближчими роками плануємо розширювати експозиції на основі зібраних артефактів та документальних свідчень.
[ Ольга ]
У музей приходили регіональні губернатори Горбаль і Цимбалюк та їхній заступник Янків, — чим вони змогли допомогти «Тюрмі на Лонцького» ?
При обласній адміністрації створена робоча група із сприяння діяльності Музею під керівництвом Мирона Дмитровича Янківа. Намічено ряд проблемних питань Музею у вирішенні яких має сприяти робоча група. Думаю, що робоча група буде ефективним інструментом у вирішенні проблем Музею, що сприятиме його становленню та розвитку.
[ Ольга ]
Як вдалося переконати Садового, щоб клон під проводом його сумконосця перестав використовувати назву «Тюрма на Лонцького”? Якою ціною? — 5 млн. які депутати від «Свободи» пообіцяли Андрію Івановичу на «Територію терору”?
Я особисто Садового Андрія Івановича ні в чому не переконував. Голова наглядової ради Ірина Калинець та я звернулися до голів депутатських фракцій ЛМР із листом, в якому виклали проблему існування двох структур з однаковою назвою. Також, я доповів про цю проблему на засіданні комісії з культури ЛМР. Депутати зрозуміли проблему і абсурдність ситуації з існуванням двох музеїв. Тобто реального, який є там де він і має бути, у будівлі Тюрми на Лонцького, та того, що зареєстрований в Львівській міській раді. Виходячи з цього, депутати прийняли відповідне рішення — зареєстрований у міській раді музей змінив назву.
[ Катерина ]
Дякую за роботу, яку проводить «Тюрма на Лонцького» по збереженню національної пам’яті. Як відвідувача з дітьми мене вразило, що вхід до музею безплатний. Але цікаво тоді знати: за що Ви працюєте, бо зараз таке все дороге? Чи є хтось, хто Вам помагає?
Нам допомагають окремі громадяни, також спонсори, і не тільки зі Львова, які вирішують практичні проблеми Музею. Фінансування на зарплати та комунальні послуги отримуємо із бюджету СБУ, адже ми знаходимося в їхньому підпорядкуванні, як окрема юридична особа та орендуємо в них приміщення. Спонсорська допомога використовується на ведення експозиційної роботи. Дехто із підприємців може купити нам канцтовари, папір і інше необхідне для роботи. За що ми їм вдячні.
[ Процес 59-ти ]
Що дійсно історичного зробить музей до річниці процесу 59-ти? Бо в пресі було тільки самопохваляння, а згодом виявилося, що виставку робив архів університету. Тільки Ігор Дерев’яний там приписався з консультаціями. Чи музей організує якусь власну виставку?
По вшануванню річниці Процесу 59-ти, Музей працював і працює із обласною адміністрацією. Було проведено кілька засідань з цього питання. Університет запросив для консультації співробітників Музею для створення виставки. Ніякого «приписування» з консультаціями не було, адже це офіційна співпраця, яка продовжується. Для виставки Музей надавав також ті матеріали, які має. Ми продовжуємо збирати документи та артефакти по учасниках Процесу 59-ти. Це все у майбутньому ляже в основу експозиції, як один з її елементів.
[ Андрій ]
Чи Вам не соромно за статті, які публікуються на Історичній правді Дерев’яним? Це ж профанація науки, публіцистика, а не історія!
Мені не соромно за публікації не тільки Ігоря Дерев’яного, але й інших наукових співробітників Музею, які публікуються на Історичній правді. Історики, на мою думку, мають займатися не тільки виключно академічною наукою, але також виконувати свою соціальну функцію: доносити до суспільства маловивчені, невідомі сторінки історії в популярній формі. Не думаю, що пересічний громадянин із задоволенням читатиме, навіть якщо цікавиться історією, фахові видання, в яких дотримані всі настанови академічної історичної науки. Такі праці розраховані на спеціалістів.
[ Олександр ]
Які наукові здобутки Вашого колективу? За майже два роки чути тільки про фільми та різні скандали. А дійсно наукової праці немає.
Музей є установою культури, а не академічною науковою установою. Наукові дослідження є важливими, але для Музею пріоритетними є створення експозицій, а це означає, що основним напрямком Музею є фондово-експозиційна, просвітницька й популяризаційна робота, розрахована на донесення історичної інформації через демонстрацію артефактів до звичайних громадян, що цікавляться минулим свого народу.
[ Іштван ]
Наскільки достовірна інформація, що ви особисто разом з паном В’ятровичем знищили особливо секретну папку з особовою справою співпраці Андрія Ющенка з органами НКВД в кінці сорокових, і за це мали суттєві проблеми зі своїм керівництвом.
Незважаючи на провокативний характер Вашого запитання, все-таки дам відповідь. Судячи з суті питання, ви ніколи не працювали в архівних установах і не знаєте правил роботи в архівах. За матеріалами цієї справи нещодавно з’явилися публікації в Інтернеті. Це означає, що із справою нічого не сталося, а ви не слідкуєте за публікаціями з історії визвольного руху. Окрім цього, рекомендував би вам звернутися в ГДА СБУ та замовити цю справу для ознайомлення. Якщо цього вам не достатньо, можете ще звернутися до керівництва архіву із письмовим запитом щодо знищення мною та В’ятровичем справи батька Ющенка, а відповідь опублікувати в ЗМІ.
[ Долинянин ]
Вітаю!
Чи можна потрапити до музею «Тюрма на Лонцького» і якщо так то коли,чи можна оглянути певні документи(щоб поповнити цікаві знання для себе)?
Дякую!
Музей працює із 9.00 до 18.00 щодня окрім вихідних. Музейна експозиція щоденно, включаючи вихідні, із 10.00 до 17.00. Приходьте, будемо спілкуватися по всіх питаннях, які вас цікавлять.
[ Мартош ]
Перебуваючи у Львові із київськими архівістами, Дмитро Павличко у Тюрмі на Лонцького сказав, що в нашому суспільстві на даному етапі люстрація не потрібна, бо вона тільки б посилила розчарування. А яка Ваша особиста думка про люстрацію її можливість і користь?
Вважаю, що люстрація потрібна. Але для цього влада має прийняти закон про визнання радянського тоталітаризму злочинним. Далі науковці мають працювати в архівах без будь-яких застережень щодо доступу до інформації. Суспільство мусить якомога більше і ширше дізнатися про минуле, яке б воно не було: трагічне чи героїчне, але отримати об’єктивну відповідь на болючі питання. Зокрема, це можна робити через науково-популярні видання. Після цього, коли громадськість отримає стільки інформації, що готова буде беззастережно прийняти процес люстрації, тоді це й треба робити. Звичайно, що для люстрації повинна бути розроблена відповідна законодавча база. Люстрація не завадила становленню демократії в багатьох країнах центрально-східної Європи, у яких були комуністичні режими (Польща, Литва, Чехія, та ін.). Якщо ми прагнемо становлення України, як демократичної держави, ми маємо позбавити себе багажу тоталітарного минулого Радянського Союзу. Це вестиме тільки до консолідації суспільства і формування єдиної національної пам’яті для українців.
[ родина Мирчуків ]
Доброго вечора! Пане Руслане, ми читали про Вас в «Експресі», підтримуємо Вас і музей, бажаємо вистояти і далі займатитися тою потрібною справою, яку ви робите!Маємо питання: куди звертатися,якщо ми точно не знаємо про наших односельців і родичів,чи були вони на Лонцького?
Ви можете звертатися в Музей за консультацією, або також, в Центр досліджень визвольного руху. Можна написати звернення в обласний архів СБУ або в Галузевий державний архів СБУ у Києві, якщо ви маєте бажання дізнатися не тільки про місце проведення слідства, але й про участь ваших односельчан чи родичів у визвольному русі.
[ Рейд ]
Хто входить в громадську раду яка патронує музей?
Музей патронує Наглядова рада. До її складу входять представники громадськості, представники установ та організацій, що займалися створенням музею. Зокрема, можу назвати голову Наглядової ради — Ірину Калинець, членів Наглядової ради — Юрія Шухевича, Івана Геля, Віру Лясковську та ін. Всього 15 осіб.
[ Євген ]
Скажіть, будь ласка, яка структура здійснює фінансування музею: СБУ чи Міська Рада? Чи правда, що Ви вважаєтесь працівником підрозділу СБУ?
На першу частину питання відповів вище. Я є працівником Музею, який підпорядковується СБУ і працюю за трудовою угодою. Я не є ні офіцером, ні державним службовцем СБУ.
[ Євген ]
Багато чув про Ваш музей. Побувавши нещодавно у Львові одразу ж вирішив до нього завітати на екскурсію. На жаль, був дещо розчарований: уже діюча експозиція на 1 поверсі містить багато неточностей та суперечливих даних. особливо у кімнаті, де відображена історія тюрми. деякі камери завалені коробами й цеглами і досить брудно. поясніть, чому приміщення таке недоглянуте, адже музей носить статус Національного?
Якщо у вас є зауваження щодо експозиції, то про це можна сказати мені або нашим працівникам. Ми їх можемо продискутувати, погоджуватися з такими зауваженнями або ні. Зрештою, є книга відгуків, можна робити записи до неї. Ми завжди сприймаємо конструктивну критику, особливо її цінимо коли окрім критики ще й бачимо бажання співпрацювати або чимось допомогти.
В Музеї не планується робити жодних ремонтів. Наше завдання — зберегти автентику приміщення в такому стані, в якому воно є. Для цього потрібно провести його консервацію. Це великі кошти, яких ми не маємо. Для цього потрібна державна підтримка. Музей у Вільнюсі «Тюрма КГБ» створювався 7 років. Ми тісно співпрацюємо і вивчаємо їхній досвід. До такого результату, як у литовців, нам ще далеко, зокрема й тому, що не маємо державного фінансування для проведення гідроізоляційних робіт приміщення та його консервації й іншого. Не зважаючи на проблеми, наша мета — створити Музей нічим не гірший, ніж подібні музеї закордоном.
[ Оксана ]
Шановний пане Руслане!
З великою повагою ставлюся до Вас і до всього, що Ви робите для відкриття тої трагічної для українців сторінки історії, яка замовчувалася упродовж довгих років. тому велика подяка особисто Вам і Вашим працівникам. Прошу сказати, як часто бувають в музеї відвідувачі з-за кордону і як вони ставляться до побаченого в музеї?
Відвідувачі з-за кодону бувають у Музеї щотижня. Це як групи туристів, так і окремі особи. Побачене сприймають з цікавістю, дехто говорить про те, що Музей допоміг зрозуміти, яку ціну заплатили українці за здобуття свободи та створення незалежної держави. Іноземці відкривають для себе Україну, її історію, маловідому у Західному світі. Багато туристів з Польщі, Чехії, Росії також з США і Канади. Відвідували Музей туристи із Бразилії та Китаю й інших країн.
[ Надія ]
Пане Руслане, заради і во імя чого Ви займаєтеся цією справою? Чи часто опускаються руки? Що змушує Вас боротися далі?
Як історик, виконую свій професійний обов’язок, за який вважаю донесення правди до громадськості про діяльність окупаційних режимів та боротьбу українців за свою свободу. Руки не опускаються, тому, що колектив Музею знає свою мету, нас підтримує громадськість, а головне, в суспільстві є попит на правду про минуле України. Це означає, що Музей потрібний не тільки, як установа культури, сама будівля є пам’ятником тисячам жертв за нашу свободу. Наша спільна мета — збереження пам’яті та вшанування цих жертв, розуміння цього й спонукає працювати.
[ наталя ]
Бувала кілька разів у приміщенні музею «Тюрма на Лонцького».
Щиро дякую за Вашу нелегку роботу та цікаву ідею показу документальних фільмів, які особливо допомагають збереженню нашої національної пам’яті.
Чи можна організовувати у вашому музеї такі перегляди для учнівської та студентської молоді у робочі дні в рамках проведення навчальних занять?
Приходьте в Музей, ми розглянемо вашу пропозицію і пошукаємо спільне вирішення.
[ Олександр ]
Наскільки я розумію, більшість Ваших працівників отримали в музеї отримали перше місце роботи самі в цій установі. Тобто вони не мають справжнього досвіду, а приймалися на основі особистих знайомств. Значить, зарплата там непогана. Тому питання:
1) Чи є хоча б одна людина, яка працювала хоча 3-5 років в інших музейних установах?
2) А Ви самі маєте науковий ступінь?
Не зовсім так, переважна більшість працівників вже має попередній досвід роботи. Я не бачу нічого поганого в тому, що люди після закінчення історичного факультету пішли працювати до Музею. З чогось потрібно починати. Досвід приходить у результаті клопіткої праці. Ніхто з досвідом роботи не народжується і не виходить із ВУЗу. Ми тісно співпрацюємо та часто звертаємося за допомогою та консультаціями до знаних львівських музейників. І не тільки. Нам ще ніхто не відмовляв. Це нормальний процес співпраці, і не вважаємо, що чужий досвід роботи є для нас шкідливим, а навпаки.
Я підготував дисертаційне дослідження, яке захищатиму цього року. Зрештою, не мій досвід і рівень університетської освіти, дозволяє підходити фахово до роботи музею.
[ LeoPolis ]
Вітаю. Пане Руслане, чи належним чином, на Ваш погляд, вшанована пам’ять галичан-жертв Талєргофу? Дякую.
Пам’ять має вшановуватися не за регіональним принципом, а всіх без винятку українців, які постраждали від тоталітаризму, як німецького, так і радянського, і в усіх областях України. Для цього потрібна відповідна державна програма, як це є в Польщі або в Литві. На жаль, такої практики немає в Україні. А отже нам є що брати за взірець і є над чим працювати.
Дякую усім за запитання. Сподіваюся на тісну співпрацю у сфері збереження національної пам’яті.
Джерело: «ЗІК»
