30 червня 1941 року у Львові Похідною групою Організації українських націоналістів під керівництвом Ярослава Стецька у порозумінні з рештою політичних сил Західної України та главою Української греко-католицької церкви митрополитом Андреєм Шептицьким було проголошено Акт відновлення Української Держави.
Після проголошення Акта було створено Українське державне правління, куди увійшли представники як ОУН, так і інших політичних сил. Головою правління було обрано Ярослава Стецька. До складу правління було призначено Костя Паньківського (адміністрація), Миколу Лебедя (безпека), Всеволода Петріва (військові справи), Володимира Стахіва (закордонні справи), Миколу Мостовича (народна освіта), Ярослава Старуха (пропаганда), Євгена Храпливого (рільництво), Юліана Павликовського (торгівля), Маряна Панчишина, Богдана Дзеровича, Володимира Горбового. Крім членів ОУН, в уряді також були представлені і інші сили.
Члени уряду негайно почали формувати адміністративну мережу на місцях, розбудовувати армію та налагоджувати міжнародні контакти. Завдяки наявності мережі ОУН дуже швидко вдалося охопити управлінською мережею всю Галичину.
Акт відновлення Української Держави. Газета «Самостійна Україна» про події у Львові. 10 липня 1941 року. Архів Центру досліджень визвольного руху.
Проголошення Акта його творці розглядали як перехідний етап — справжнє, повноцінне проголошення державності планувалося в Києві після звільнення його від радянських військ. З цією метою була вислана окрема похідна група під командуванням Василя Кука.
Наслідком Акта для його авторів були німецькі репресії. 3 липня 1941 року у Львові та Кракові було заарештовано більшість керівництва ОУН та членів Державного правління, у тому числі Степана Бандеру та Ярослава Стецька, і відправлено всіх до Берліна. Там після допитів, 17 липня 1941 року всіх перевезли в концтабір Заксенхаузен, де в повній ізоляції від зовнішнього світу утримували до осені 1944 року. Одночасно у Василькові було затримано похідну групу, яка прямувала на Київ.
Львів’яни в очікуванні проголошення Акта відновлення української державності. Площа Ринок, 30 червня 1941 року. Архів Центру досліджень визвольного руху.
Проголошення Акта відновлення Української Держави є класичним зразком «політики доконаного факту» в дусі бандерівського гасла «опора на власні сили». Його автори свідомо трактували себе як продовжувачів державницької традиції визвольних змагань 1917—1921 рр., а з сучасної перспективи Акт 30 червня є частиною української державотворчої традиції в цілому. Варто зазначити, що йдеться про незалежницьку демократичну традицію, про що виразно свідчить відмова скасувати Акт на вимогу німецької окупаційної влади та залучення до Державного правління представників політичних сил з-поза ОУН. Попри те, в незалежній Україні Акт досі не відзначається на державному рівні.
Додано 30.06.2011
