“Безстрашними організаторами й керівниками народної боротьби були підпільні партійні комітети, групи. Діяли вони в дуже складних умовах. Чимало патріотів вже в перші дні гітлерівської окупації стали жертвами жахливого терору фашистсських катів. Загинув секретар підпільного обкому партії Баранник, ряд секретарів підпільних райкомів. Але обком і більшість райкомів (14) і партійних організацій (44) зуміли розгорнути роботу.

Територіальний секретар обкому партії О.І. Антонов, перебуваючи в розташуванні Лебединського партизанського загону, налагоджував підпілля й партизанську боротьбу” [1]*.

Розлоге пояснення не дає відповіді на чотири «споконвічні» історичні питання: хто? коли? де? і як? І що це за посада – “територіальний секретар” обкому? Де тоді “Перший”?

За такою схемою, зазвичай, відповідає на уроці двієчник, який боїться зізнатися, що час, відведений на виконання домашнього завдання він програв у футбол.

Невже область залишили ворогу без 1-го секретаря підпільного обкому?

Не може бути! Продовжуємо пошук.

І ось – можлива відповідь на питання: хто ж був “старшим по партизанах” на Сумщині:
“(…) Начальнику ВО МГБ Северо-Черноморского
бассейна Подполковнику тов. Михайлову
на № 3-16/см. от 25.ІІІ.1942 года.

Сообщаем, что отец проверяемого Вами Белодед Диомора Константиновича – Белодед Константин Васильевич, 1901 года рождения, уроженец с. Корюковки, того же района Черниговской области, нами разрабатывается по агентурному делу “Беглецы”.

Имеющиеся в деле на него материалы свидетельствуют, что он, как 1 Секретарь Сумского РК КП(б)У, осенью 1941 года Сумским Обкомом КП(б)У, был оставлен в тылу немецких войск первым секретарём подпольного обкома КП(б)У для руководства партизанским движением на территории Сумской области.

Однако в первые же дни оккупации немцами территории Сумской области Белодед К.В. покинул партизанские отряды и ушел в с. Голенка, Дмитровского района, Черниговской области, где работал кузнецом в общинном хозяйстве.

23 мая 1943 года Белодед был арестован Райполицией, под стражей находился 12 дней, после чего направлен в немецкие лагеря для военнопленных в г. Ромны, Сумской области, откуда в июне месяце 1943 года он выехал на работу в Германию.

Будучи в Германии – в г. Эссен, Белодед работал на сталелитейном заводе. В 1945 году при занятии американскими войсками г. Эссен – Белодед оказался в американской зоне оккупации, откуда в порядке репатриации возвратился к прежнему месту жительства – в г. Сумы.

Белодед нами подозревается в сотрудничестве с германскими контрразведывательными органами и предательстве руководящего командного состава партизанских отрядов. Одновременно проверяется его поведение на территории Германии и в американской зоне оккупации.
Начальник 2 отдела УМГБ по Сумской обл. Подполковник.

/Побережный /
Начальник 2 отделения 2 отдела УМГБ Майор
/Овчаренко /
исп. Никифоров.
печ. Зайцева” [2]. Всього у справі Білодіда 6 аркушів. Наведемо ще одне характерне місце: “В первые дни оккупации немцами территории Сумской области, Белодед растерялся, не сумел организовать и наладить дисциплину среди оставшихся в тылу коммунистов, покинул партизанский отряд и ушел в с. Голенка, Дмитриевского района, Черниговской области, где работал кузнецом в общинном хозяйстве.

Партизанский отряд, которым он должен был руководить, разбежался, не причинив никакого вреда немецко-фашистским захватчикам. Своё личное оружие бросил у колхозницы с.Червоного, Сумского района” [3]. Невідомо, про який загін, котрий “разбежался” тут ідеться, але, здається, ситуація починає прояснюватись…

Провал організаційної стадії партизанського руху на Сумщині стався не тільки через низьку організацію і головотяпство керівництва, а й через суто шкурницьку поведінку членів КП(б)У, цього колективного “ума, чести и совести нашей эпохи”. Це не завадило їм згодом “приватизувати” антинімецький рух Опору, людські страждання і наше право на історичну правду.

Прикро тільки, що елементарні історичні факти (узагальнено відомі з шкільних та ВУЗівських курсів історії) доводиться нагадувати нинішнім молодим наступникам “Перших секретарів”… (Далі буде) Про трагедію рідного села Білодіда – Корюківки читати тут:
__________________________________________
1. Історія міст і сіл УРСР (Сумська область) – Харків.: УРЕ – 1973.– с. 62-63.
2. ДАСО. Ф. Р 7641, оп. 13, спр. 742, арк. 1.
3. ДАСО. Ф. Р. 7641, оп. 13, спр. 742, арк.2. *О.Антонов в указаний період переховувався в землянці біля с. Барабашівки Лебединського району. Це в “Історії міст і сіл…” названо “налагодженням підпілля і партизанської боротьби”. Щодо наявності підпілля і дієвості партизанського руху на Лебединщині – див. відповідні документи попередніх блогів.
По цій темі з використанням спогадів колишнього начальника Лебединського РВ МВС І. В. Борисенка готується окремий матеріал.

Джерело

Додано 28.09.2011