Письменниця Леся Романчук презентувала роман «Лицарі любові і надії». Тернопільчанка Леся Романчук — дитина політв’язнів, жертв комуністичнЖінка народилась у Магаданській області і свої дитячі роки асоціює лише з цією місцевістю.
«Мені дісталося дитинство на Колимі, іншого не знаю, – каже Леся Романчук. – Не бачила зеленої травинки, лише – каміння і сніг». Літераторка – автор численних збірок поезій та романів, крізь які проходить тема репресій і таборів. Її новий роман «Лицарі любові і надії» називають українським «Архіпелагом ГУЛАГ». Цю книгу Леся Романчук презентувала і у Львові – в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Роман уже встиг стати непересічним явищем сучасного українського літературного процесу – завдяки правдивості та документальності оповіді про Кенгірське повстання. У «Лицарях любові і надії» Леся Романчук із всеохоплюючою (а іноді й страхітливою) достовірністю змальовує важкі життєві дороги політв’язнів сталінських таборів у далекому Сибіру. «Доводилось усе збирати по «крупинках», – розповідає письменниця. Допомагали працездатність авторки, щасливі випадки, хороші люди… «Уже тринадцять років я щосуботи й щонеділі, навіть у свята, о 8-й ранку «беру себе за вуха» і сідаю за монітор комп’ютера», – ділиться Леся Романчук.
Батько письменниці був членом ОУН, мати – зв’язковою та медсестрою УПА. Леся Романчук – член Тернопільського обласного товариства дітей політв’язнів і репресованих, яке не дає забути історичну правду. «Ми – діти вічної зими. Усі ми – сестри і брати, діти Колими, Воркути, діти спільної біди» – ці рядки літераторки стали наріжними словами для згуртованості Товариства.
«Підручником патріотичного виховання» називає роман «Лицарі любові і надії» його рецензент Ігор Зінчук. «Як би хто не хотів перекреслити сторінки історії – цього вже ніхто не зробить, – каже він. – У кривавому череві репресивної машини зазнають невимовних страждань представники інакомислячої інтелігенції. Це – перша в Україні книга, де кожна розповідь про понівечені життя персонажів ґрунтується на реальних документах і фактах».
Джерело: Високий замок
Додано 16.11.2011
