Тижневик «Коментарі» назвав книгу історика Володимира В’ятровича «Історія з грифом “Секретно”» серед бестселерів листопада, а в мережі книгарень «Є» книга — у трійці перших за продажами. У статті «Бестселери листопада» тижневик «Коментарі» пише про книгу історика, директора Архіву СБУ у 2008—2010 роках Володимира В’ятровича «Історія з грифом “Секретно”»: «Окремі матеріали про таємниці архівів радянських карально-репресивних органів саме в книжковому форматі набувають цілісності і моторошної переконливості. За визначенням автора збірки Володимира В’ятровича, архів — це “серцевина функціонування тоталітарного механізму”. Оскільки Великий Брат має знати все, щоб контролювати всіх, у документах ЧК — ГПУ — НКВД — МГБ — КГБ зберігся концентрат — до цинізму відверта, позбавлена будь-якого ідеологічного нальоту інформація про громадян, що осмілилися кинути виклик системі, чиї приватні трагедії стали частиною великої історії». Мережа книгарень «Є» серед топ-20 продажів розмістила книгу на 3-му місці. Нагадаємо, що нещодавно саме в книгарні «Є» відбулася презентація книги з участю і її героїв — повстання та одного з керівників Норильського повстання в ГУЛАГу Степана Семенюка, дисидентів Євгена Сверстюка та Василя Овсієнка. Владислав Кириченко, засновник Мистецької агенції «Наш формат», розповів: «Ця книга — перша у спільному проекті “Нашого формату” та Центру досліджень визвольного руху — “Наш формат історії”. Ми вже друкуємо другий наклад, і я сподіваюся, що й наступні проекти будуть так само цікавими читачам». В’ятрович зазначав, що ця книга — своєрідна відповідь владі на спроби закрити доступ до архівів і тиск на істориків. Сюжет книги побудований на протистоянні СРСР та українського народу. Проте це не історія війни системи і руху, а історії людей по обидва боки цієї майже столітньої боротьби.
————————-
Володимир В’ятрович. Історія з грифом «Секретно». — Л.: Центр досліджень визвольного руху, 2011
В «Истории с грифом «Секретно» вошло 32 очерка, ранее опубликованных в сети. Несмотря на это, отдельные материалы о тайнах архивов советских карательно-репрессивных органов именно в книжном формате приобретают целостность и жуткую убедительность. По определению автора сборника Владимира Вятровича, архив — «сердцевина функционирования тоталитарного механизма». Поскольку Большой Брат должен знать все, чтобы контролировать всех, в документах ЧК — ГПУ — НКВД — МГБ — КГБ сохранился концентрат — до цинизма откровенная, лишенная любого идеологического налета информация о гражданах, осмелившихся бросить вызов системе, чьи частные трагедии стали частью большой истории.
Протоколы, агентурные сообщения, доносы, письма, дневниковые записи, указания, распоряжения — с этим жанровым разнообразием исследователь управляется по принципу Гиппократа — «не навреди». Есть среди рассекреченных персонажей лица с четким амплуа: художник (Лесь Курбас), палач (Иван Серов), бунтарь (Григорий Чупринка), праведник (архимандрит Климентий), диссидент (Иван Светличный). Но в большинстве случаев Вятровичу придется выполнять роль сапера, который обезвреживает мины предположений и ошибочных выводов. Ведь, как убеждают нас дела Юрка Тютюнника, Мандика Хасмана, Артемизии («Мотри») Галицкой или эпизоды, посвященные лагерным восстаниям, малоизвестным страницам борьбы УПА или распространению украинского самиздата, история не только не знает сослагательного наклонения, ей неизвестное слово «однозначный».
Джерело: «Коментарі»
—————————
Додано 30.11.2011
