Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини упродовж 19—24 листопада проводить акцію «Пам’ятаємо в годину Божого Милосердя» до Дня пам’яті жертв голодомору.
Щодня о 15-й годині наші працівники роздаватимуть біля музею свічки й нагадуватимуть про покликання кожної людини — пам’ятати. Скільки б болю не містила наша пам’ять, вона є рятівною для нас — аби не повторити, аби убезпечити, аби залишити по собі частинку пам’яті…
15-а година, за церковною традицією, є часом смерті Ісуса Христа на хресті. Хресна мука, сповнена стражданням і болем, стала одкровенням Божого Милосердя для людства. Дотепер по всіх церквах читається Часослов (це 9-а година за православним Часословом), у католицькій традиції ця година офіційно вважається годиною Божого Милосердя. Ми б дуже хотіли, щоб, пам’ятаючи про страшний Голодомор 1932—1933, року, ми мали уповання на те, що наші пращури знайшли спокій у Божій ласці, адже ми молимося за них, ми пам’ятаємо, ми завше пам’ятатимемо про їхнє особисте страждання.
У суботу, 24 листопада, о 15-й годині запрошуємо Вас у Літературно-меморіальний музей-квартиру Павла Тичини на концерт-реквієм. Після нього разом із учасниками заходу ми віднесемо свічку пам’яті до Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні.
Запаліть нашу спільну свічку у своїх оселях. Віддаймо чин пам’яті тим, хто безневинно загинув у страшні часи Голодомору й репресій. Пам’ятаємо!..
Голод
Хоч би світало… – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, в скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну, спати –
навік засунуло б ти… Життя!
Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей…
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? –
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице…
Павло Тичина
Додано 23.11.2012
