Автор – Геннадій Іванущенко

“Доки Україна зберігає свою національну єдність,

доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності,

доти вона становить серйозну загрозу для самої суті совєтизму.”

Рафаель Лемкін [1]

Незабаром настане день пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Ця тема сьогодні займає одне з найпомітніших місць серед наукових публікацій, а також публікацій у ЗМІ тому що, чи не вперше, за всю новітню історію української державності вона опинилася в центрі постійної уваги не тільки української спільноти, але й усього світу. Не останню роль відіграє і той фактор, що українське суспільство, продовжує активно осмислювати трагічні і повчальні сторінки історії українського народу, незважаючи на більш ніж “прохолодне” ставлення до цієї теми нинішьої влади… Для мільйонів українців дослідження Голодомору-геноциду продовжує бути фактором самоідентифікації, зв`язуючим духовним містком між живими і померлими.

Разом з тим, в окремих дослідженнях цієї теми іноді бракує документальних першоджерел, в першу чергу, архівних. І якщо вже опубліковані збірники документів, які висвітлюють геноцид українського народу в „узагальненому” вимірі, тобто на рівні розпорядчих документів, задокументованих спогадів, тощо, то майже немає (і не могло бути) персональних даних про загиблих голодною смертю в часи будівництва „світлого майбутнього”, хоча саме на створенні такого списку постійно наголошується у всіх загальноукраїнських та місцевих програмах досліджень та пам`ятних заходах.

Саме тому, без наявності документальної бази, практично була відсутня історіографія з даної проблеми. Виняток становить книга Олекси Калиника „Що несе з собою комунізм?”[2] та зовсім невелика кількість видань, які з`явилися впродовж кількох останніх років [3]. 

Цьому є пояснення, адже до останнього часу книги Реєстрації Актів Цивільного Стану (РАЦС) за 1932 – 1933 роки, як основне документальне джерело з даної проблематики, знаходились на зберіганні в підрозділах Міністерства юстиції України. Нині вони передані на постійне зберігання до держархівів областей. Всього до Державного архіву Сумської області (далі – ДАСО) восени 2007 року було передано 715 одиниць зберігання. Враховуючи те, що приблизно третина їх містить акти про смерть громадян в період Голодомору, спробуймо провести аналіз діагнозів про смерть в 1932-1933 роках та розглянути перспективи для складання персональних даних жертв геноциду українського народу на прикладі окремих районів Сумської області.

Аналіз діагнозів про смерть наближає дослідників Голодомору 1932-1933 років до вивчення не тільки кількісних характеристик, але й дає можливість поглянути на проблему під різними кутами зору. Наприклад, якщо переглянути всі 182 (виявлені на даний час) діагнози, то можна побачити розмір фальсифікації історії Голодомору уже в час його проведення. Адже такі пояснення причин смерті десятків і сотень людей в одній книзі, як „невідомо”, „від хвороби”, а то й відсутністю записаної причини вказують на те, що комуністична влада навмисно ховала правду, отже, повністю усвідомлювала злочинність своїх дій. Тому намагання сучасних апологетів більшовизму списати мільйонні людські жертви на засуху, „шкідництво куркульських елементів”, чи „вороже капіталістичне оточення” не мають під собою жодного ґрунту.

Дуже характерна канцелярська помилка (в графу “причина смерті”[4] вписано національність – Українець).

Подальший аналіз статистики показує, що канцелярист був недалекий від істини.

 

Іншу групу висновків про смерть становлять медичні терміни, які, на думку фахівців-архівістів, ще мають пройти дослідження медпрацівниками з кількох причин. По-перше, необхідно чітко ідентифікувати діагнози, писані в ті часи медиками і не медиками, чорнилом і олівцем, каліграфічним почерком і незрозумілими скороченнями, а то й зовсім нерозбірливо. Значна частина записів про смерть – це документи зі згасаючим текстом, тому повне їх оцифровування для створення фонду використання документів про Голодомор виявилося своєчасним [5].

Далі слід відібрати медичні діагнози, тих хвороб, які виникають як наслідок тривалого голодування, ослаблення організму, харчового отруєння тощо.

Слід зазначити, що вищенаведені причини смерті і так часто фігурують в документах. Але треба знати і те, під яким пресом перебували медичні працівники в 1930-х роках. Тому значна частина смертей від голоду „прихована” під різними надуманими діагнозами. Отже, наступним кроком має бути порівняння причин смерті конкретних людей в конкретних населених пунктах, наведених за документами ДАСО, зі списками загиблих від голоду, зібраними робочими групами на місцях. Тут буде видно і масштаби фальсифікацій діагнозів, і, можливо, виникнуть нові імена, не обліковані в книгах РАЦС, або відсутні в них через те, що книги не збереглися.

Звичайно, серед документів ДАСО найбільшу увагу привертають діагнози смертей, які прямо вказують причину – голод. Таких можна виділити кілька груп:

– „від голоду”, „голод”, „голодування” „истощене организма на почве голода” найбільше зустрічаються в книгах РАЦС по Недригайлівському [6], Сумському[7], Конотопському[8], Путивльському[9], Білопільському[10], Роменському[11], Тростянецькому[12], Краснопільському[13], Глухівському[14] районах.

– „недоїдання”, „від схуднення”, „худання”, „упадок питания”, „порушення живлення”, „от истощенного питания”, „от пониженого питания”, „истощение вследствии недоедания”, „виснаження шлунку”, „отощалість”, „недостатнє харчування”, „виснаження організму на ґрунті недоїдання”, тобто комплекс причин, які пояснюють смерть людей через недостатність харчування, отже, знову ж через голод – найчастіше зустрічаються в книгах РАЦС Сумського[15], Шосткинського[16], Недригайлівського[17], Середино-Будського[18], Конотопського[19], Путивльського[20], Білопільського[21], Лебединського[22], Липово-Долинського[23], Тростянецького[24], Охтирського[25], Краснопільського[26] районів.

– Група діагнозів, які фіксують настання смерті людини через крайнє виснаження організму внаслідок голоду, досить строката за своїми різновидами: „від слабкості”, „від схуднення”, „виснаження”, „виснаження організму”, „знесилення організму”, „загальне виснаження”, „виснаження сил”. Досить часто, як різновид, зустрічається діагноз „старече виснаження”, причому в окремих випадках це стосується і дітей. Наприклад, по с. Улянівка теперішнього Білопільського району, цей діагноз було написано 8-річній дитині[27]. Саме з таких причин слід розглядати даний діагноз, як приховану форму смерті від голоду. До цієї групи входять також наступні види діагнозів: „худосочна слабість”, „на почве истощения” „отощалість”, „астенія”, „різке малокровіє”, та „загальна слабкість”, а також велика кількість пов`язаних з ними записів „серцева слабкість”, „серцева недостатність”, „серцева кволість”, „упадок серцевої діяльності”, „припинення серцевої діяльності”, або „міокардит завдяки недоїдання та упадка сил”[28], та інші, які вказують на смерть від виснаження внаслідок голоду і важких умов роботи в колгоспах. Ілюстрацією таких випадків є запис „Припинення сердечної діяльності. Смерть настигла раптом під час праці в полі”[29]. Вище перелічені записи про смерть зустрічаються в книгах РАЦС Великописарівського[30], Сумського[31], Середино-Будського[32], Глухівського[33], Недригайлівського[34], Шосткинського[35], Кролевецького[36], Путивльського[37], Конотопського[38], Білопільського[39], Роменського[40], Липово-Долинського[41], Тростянецького[42], Охтирського[43] районів, міст Суми[44] та Шостка[45]. Діагнози, які вказують на ті ж причини смерті, але з застосуванням медичних термінів, або, принаймні, його спробою, зустрічаються в книгах Краснопільського[46] і Лебединського[47] районів, наприклад: „біохім. істощеніє”, „кахексія”, тобто коли маса тіла нижча за 80% від нормальної. Так, по с. Славгород Краснопільського району діагноз „кахексія” становить більшість записів[48].

– Дуже велику групу записів становлять ті, які свідчать про харчові отруєння та смерть внаслідок вживання в їжу різних недоброякісних, сурогатних продуктів, або різкого збільшення споживання їжі після тривалого голодування. (Про такі випадки є безліч прикладів у виданих працях про Голодомор 1932-1933 років.) Це, насамперед, такі діагнози про смерть як: „дизентерія”, „розлад живлення”, „розлад травлення”, „запалення кишок”, „запалення кишечника”, „дифтерит”, „токсичний понос”, „кров`яний понос”, „інфекційний понос”, „от истощения поносом”, „неправильное кормление”, „аутоінтоксикація”, „кишкова інтоксикація”, „шлунково-кишкова інтоксикація”, „заворот кишок”, „поворот кишок”, „розстройство кишок і шлунку”, „розлад кишківника”, „розлад харчового тракту”, „запалення шлунку”, „від отруєння шлунку і кишок”, „отруєння зеленими фруктами”, „різачка”, „від засоренія кишок”, „запалення брюшини”. Є записи, які вказують одночасно на дві, або декілька причин смерті, наприклад, „расстройство пищеварения и упадок питания”. Наведені приклади діагнозів найчастіше зустрічаються в книгах РАЦС Лебединського[49], Краснопільського[50], Охтирського[51], Тростянецького[52], Липово-Долинського[53], Роменського[54], Білопільського[55], Путивльського[56], Конотопського[57], Глухівського[58], Середино-Будського[59], Кролевецького[60], Великописарівського[61], Сумського[62], Шосткинського[63], Недригайлівського[64] районів, а також міст Сум[65], Шостки[66], Конотопа[67]. Слід розуміти і те, що медичні працівники під тиском влади частіше вказували саме такі причини смертей, ніж розкривали їх справжній зміст.

– Останню з великих груп діагнозів про смерть внаслідок голоду становлять записи, в яких фігурують медичні терміни. І хоча, як було зауважено, попереду ще велика робота з їх опрацювання, уже зараз можна виділити ті з них, які безпомилково вказують на масову смертність людей від організованого російським комунізмом геноциду українського народу. Причому, в цих випадках вони, як правило, не пов`язані з харчуванням людини, а є, скоріше, наслідком крайнього виснаження, або фіксацією зовнішніх проявів голодної смерті. Серед цих записів найбільшу увагу привертають такі: „від сухот”, „туберкульоз”, „рахіт”, „дистрофія”. Окремі мають подвійний характер, як, наприклад, „от голода и воспаления легких”[68], що наштовхує на припущення про велику кількість фактів смерті від голоду, які криються під зовні „звичайними” діагнозами. Нарешті, найбільш масовим і шокуючим є пласт документів з такими записами про причину смерті: „набряк”, „голодний набряк”, „опухоль ног”, „від опуху”, „от голодного отека ног”, „безбілковий набряк”, або „безбелковый отек”, іноді скорочено – „ББО”. Зазначені терміни найчастіше зустрічаються в документах Білопільського[69], Буринського[70], Великописарівського[71], Путивльського[72], Конотопського[73], Глухівського[74], Середино-Будського[75], Кролевецького[76], Шосткинського[77], Недригайлівського[78], Сумського[79], Роменського[80], Липово-Долинського[81], Охтирського[82], Краснопільського[83], Лебединського районів[84], міст Охтирка[85] і Суми[86].

Говорячи про дослідження діагнозів смертей, треба взяти до уваги і їх кількісні характеристики. Попереду у дослідників Голодомору ще велика робота у цьому напрямі. Покищо можна зробити лише окремі підрахунки, але і вони уже говорять про величезні масштаби і наслідки організованого народовбивства. Наприклад, книга РАЦС по с. Недригайлів за 1933 рік дає такі цифри: з 574 актових записів про смерть 188, або 33 % мають діагноз „від голоду”, 167 записів, або 30 % – „виснаження” і 8 записів, або 1,4 % – „від недоїдання”. Тобто 64,4 % записів прямо говорять про знищення населення Недригайлова шляхом приречення на голодну смерть. У графі про національність кожного з них, стоїть „українець”, а за родом занять усі померлі, крім двох, – хлібороби[87].

Досить показовим є досліження людських втрат по м. Суми за 1932 р., здійснене архівістами Державного архіву Сумської області. Воно показує, що частка смертей серед українців становила 94,8 % (Див. схему):

Підрахунок зроблено на підставі книг РАЦС по м. Суми [88]

 

І це лише через 4 роки після 1928 р., коли, за даними статистичного збірника “Довідник Сумської округи”. (1928 р. – Суми. – “Сумидрук”– 1929. – 371 с.) – українці складали 80,65 % населення міста!

Подібні жахливі факти розкриває лише поверховий аналіз книг РАЦС інших районів. Так, з книги РАЦС за 1933 рік по с.с. Каліївка, Крупець, Лушники, Маківка, Миронівка, Ображіївка, Погребки, Свірж Шосткинського району приблизно половина діагнозів записана, як „невідомо від чого”, а у половини відсутній лікарський висновок[89]. Також з діагнозом „невідомо” фігурують села Білопільського району: Бобрик – практично вся книга, 176 записів про смерть[90], Верхосулка – вся книга, 192 записи[91], Нові Вирки – вся книга, 181 запис[92], Тучне – вся книга, 217 записів[93]. По селу Улянівка теперішнього Білопільського району за 1933 рік зі 161 запису про смерть в жодному випадку не вказано причини. Причому, перегляд прізвищ та дат підтверджує численні спогади очевидців геноциду про те, що люди вимирали цілими сім`ями[94]. Майже всі книги з таким самим діагнозом по селах Липово-Долинського району: Русанівці – всього 205 записів[95], Яганівці – 481, Лучці – 484, Рибальському – 135[96]. По селу Горобівці Білопільського району за 1933 рік (всього 224 акти про смерть), більшість записів з діагнозом „недоїдання”, або „невідомо”[97]. а за цей самий рік в іншій частині Білопільщини, в селах Шкуратівка і Нагірнівка зі 161 померлого половина також загинула від недоїдання[98]. Велика кількість загиблих від голоду помітна, коли ми проаналізуємо смерть від набрякової хвороби. За останній рік багато писалося про трагедію с. Піски Буринського району, де з померлих за 8 місяців 1933 року 1195 громадян понад 85 % було з діагнозом „безбілковий набряк”[99]. Подібна ситуація була і в інших населених пунктах теперішньої Сумщини. Наприклад, в Конотопі за 1933 рік із загальної кількості померлих – 133, одна третина померла з діагнозом „виснаження”, або „серцева слабкість”[100]. а в с Бочечки Конотопського району з 236 померлих у 1933 році майже половина загинула з діагнозами „запалення шлунку” та „набрякова хвороба”[101]. Діагноз „безбілковий набряк” фіксується у багатьох випадках по книгах РАЦС сіл Супрунівка і Біликівка Білопільського району (з 250 записів – майже вся книга)[102]. Сергіївка та Миколаївка-Тернівська (близько 70 записів смерті з діагнозом ББО)[103] та Глушець (104 записи)[104]. По місту Лебедин з діагнозом „ББО” тільки за період з 13 по 30 липня 1933 року померло 135 людей з поміткою замість прізвища „невідомий”[105]. Можливо, це були ті, хто приходив з інших місцевостей у пошуках їжі.

Окремої розмови при досліджені Голодомору 1932-1933 років заслуговує ставлення влади до фіксації смертей від голоду. Іноді, досить лише поглянути на певні спроби пробити стіну мовчання і розповісти бодай частину правди про страшну трагедію, яка розгорталася поруч оптимістичних повідомлень про ударні темпи хлібозаготівель, щоб зрозуміти історичну приреченість системи. Системи, яка не тільки нищила голодом давній і працьовитий народ на найродючіших у світі чорноземах, а й топталася по живій пам`яті мільйонів людей, десятки років заперечуючи правду. Свідчення про смерть людей – вони, як дзеркало, в якому видно і людську трагедію і її режисерів. Шокуючі діагнози про смерть людей від рук своїх рідних і близьких, збожеволілих від голоду, як: „порубано сокирою” – 5 випадків по с. Червоне Сумського району[106], або „зарізана матір`ю”(вік 2 роки) по с. Підлипне Конотопського району[107], чи „зарубав брат”[108] не вносять дисонансу у загальну картину замовчування правди. Під страхом репресій, а можливо, і за прямою вказівкою з`являються записи: „нормальна смерть”[109], „прожила свій вік” (жінці було 55 років)[110]. „від плохого утримання” (77 записів)[111]. або вкрай цинічне „естественная изношенность”[112]. А по с. Піщаному Сумського району за 1932 рік ми бачимо 28 записів „був хворий довгий час”, „була хвора і стара”[113]. Інакше, як виявом „батьківської турботи” правлячої партії про людей, це не назвеш.

Таким чином, наявні книги РАЦС містять значну кількість інформації про смерть громадян в період Голодомору 1932-1933 років. Саме вони стають тією основною документальною базою, на якій створюються і будуть створюватись загальноукраїнські та регіональні списки загиблих. Звичайно, ми ніколи не будемо знати повної кількості померлих від голоду, адже страх перед репресіями сприяв тому, що в книги РАЦС потрапили далеко не всі, та й діагнози про смерть не в повній мірі відобразили масштаби трагедії. Крім того, відсутність книг РАЦС по багатьох населених пунктах (через їх знищення комуністичною владою, або вивезення), як і порівняно невелика кількість людей, які пам`ятають Голодомор значно ускладнюють пошук. Частково зарадити цій проблемі може порівняльний аналіз кількості померлих за книгами РАЦС протягом 1930 – 1934 років. В цьому випадку ми зможемо побачити динаміку смертності по окремих населених пунктах. Так, скажімо, по м. Суми померло: в 1930 р. – 863, 1931 р. – 1018, 1932 р. – 1314, 1933 р. – 3908 осіб. (Див. графік)

Опрацювання книг РАЦС за 1934 рік дає ще одну перевагу в дослідженні Голодомору, адже об`єктом уваги науковців і суспільства в цілому стануть люди, які також померли внаслідок створених комуністичною системою ненормальних умов існування протягом 1933 року.

Уже сьогодні стає зрозумілим, що смертність в період Голодомору в сільській місцевості перевищувала людські втрати в роки Другої Світової війни. Зрештою, життя кожної людини є унікальним, а смерть – планетарною трагедією, незважаючи на те, від чого вона настала. Тому, попри всі об`єктивні та суб`єктивні труднощі, дослідниками має бути зроблено все для збереження пам`яті про кожного, хто став жертвою неоголошеної війни проти українського народу.

Восени цього року вся електронна база даних по книгах реєстрації смертей у Сумській області в 1932-1933 роках буде оприлюднена в мережі Інтернет одразу на двох ресурсах: Електронному архіві визвольного руху www.avr.org.ua та Сумському історичному порталі: www.history.sumynews.com 

Це значно розширить коло науковців-істориків, які вивчають геноцид українського народу. Для родичів загиблих такий ресурс буде засобом пошуку і повернення пам`яті про близьких людей.

 

Використані джерела:

1. Див. статтю Лемкіна “Радянський геноцид в Україні”, надруковану в 1953 р. Повний текст в онлайні тут: 

http://www.uccla.ca/SOVIET_GENOCIDE_IN_THE_UKRAINE.pdf. В українському перекладі див.: Рафаель Лемкін. Радянський геноцид в Україні. К., 2009. – “Майстерня книги”. – С. 31-32.

2. Калиник О. Що несе з собою комунізм? Документи про російсько-комуністичний терор в Україні. – Мюнхен-Торонто. – 1953. – 142 с.

3. Див.: Голодомори в Україні: Одеська область (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947), дослідження, спогади, документи. ( кол. авт. та упоряд). – Одеса: Астропринт, 2007 – 460 с.

4. ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 1, спр. 458, арк. 34.

5. Всього було оцифровано 266 книг РАЦС, 56 510 актових записів про смерть з усіх районів області, крім Ямпільського, книги якого на зберігання до ДАСО не надходили.

6. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10.

7. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15.

8. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, 21.

9. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.12.

10. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1.

11. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.13.

12. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.16.

13. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.6.

14. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.4, 20.

15. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15.

16. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.17.

17. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10.

18. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.14.

19. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, 21.

20. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.12.

21. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1.

22. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.8.

23. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9.

24. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.16.

25. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.11.

26. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.6.

27. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр. 422, арк. 64.

28. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.8, спр.291, арк.71-73, 76, 80.

29. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.4, спр.77, арк.38.

30. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.3.

31. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15.

32. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.14.

33. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.4, 20.

34. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10.

35. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.17.

36. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.7.

37. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.12.

38. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, 21.

39. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1.

40. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.13.

41. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9.

42. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.16.

43. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.11.

44. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.24.

45. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.26.

46. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.6.

47. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.8.

48. ДАСО.ф.Р. 7720, оп.6, спр.338.

49. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.8.

50. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.6.

51. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.11.

52. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.16.

53. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9.

54. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.13.

55. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1.

56. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.12.

57. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, 21.

58. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.4, 20.

59. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.14.

60. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.7.

61. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.3.

62. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15.

63. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.17.

64. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10.

65. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.24.

66. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.26.

67. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.21.

68. ДАСО. Ф.Р. 7720, оп.11, спр.255.

69. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1.

70. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.2.

71. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.3.

72. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.12.

73. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, 21.

74. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.4, 20.

75. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.14.

76. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.7.

77. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.17.

78. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10.

79. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15.

80. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.13.

81. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9.

82. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.11.

83. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.6.

84. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.8.

85. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.23.

86. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.24.

87. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10, спр.261.

88. ДАСО. Ф.Р. 7720, оп. 24, спр. 159-164; 180-196

89. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.17, спр.190.

90. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.435.

91. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.439.

92. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.451.

93. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.458.

94. ДАСО.ф.Р. 7720, оп.1, спр.462.

95. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9, спр.132.

96. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.9, спр.124, 125, 126, 127, 131, 271.

97. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.445.

98. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.463.

99. Федорина А. Три книги 1933 року. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.pravda.com.uawww.umoloda.kiev.ua/regions/62/171/0/32579/

100. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.21, спр.129.

101. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.5, спр.330.

102. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.454.

103. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.453.

104. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.1, спр.464.

105. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.22, спр.66, арк.35-105.

106. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.15, спр.397, арк.14-18.

107. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.21, спр.115, арк.79.

108. ДАСО ф.Р. 7720, оп.11, спр.265, арк. 145.

109. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.16, спр.278, арк.114.

110. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.10, спр.255, арк.29.

111. ДАСО ф.Р. 7720, оп.11, спр.265, арк. 124-136, 134-135, 137-142, 144-150, 152-154, 157-174, 176-177, 180, 182-185.

112. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.7, спр.71, арк.82, 91.

113. ДАСО. ф.Р. 7720, оп.24, спр.161.

 

Джерело Сумський історичний портал

Додано 8.11.2013