Автор – Олександр Іщук

17 листопада 2013 р. у селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області було урочисто відкрито пам’ятник генералу контррозвідки ОУН Миколі Арсеничу.

У відкритті пам’ятника взяли участь народні депутати України, представники місцевих органів влади, ветерани ОУН і УПА з Косівського та Коломийського районів Івано-Франківської області, члени місцевих молодіжних організацій Пласт та «Тризуб» ім. С. Бандери, мешканці с. Нижній Березів та різні гості.

На початку заходу місцевими священиками було проведено панахиду за загиблими вояками ОУН і УПА та освячено пам’ятник Миколі Арсеничу.

Далі перед присутніми виступили: керівник Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук, народний депутат України Олександр Сич, син головнокомандувача УПА – Герой України Юрій Шухевич, сотенний УПА Мирослав Симчич – «Кривоніс», голова Косівської районної станиці ветеранів ОУН і УПА Петро Підлетійчук, ініціатор та організатор встановлення пам’ятника – Василь Арсенич (один з нащадків Миколи Арсенича). У своїх промовах доповідачі закликали присутніх зберігати та належно вшановувати пам’ять про Миколу Арсенича та інших учасників українського визвольного руху. Також йшлося про потребу створення музею Миколи Арсенича та інших загиблих вояків ОУН і УПА, які народилися на Косівщині та Коломийщині.

На завершення урочистої церемонії відкриття пам’ятника перед присутніми виступив хор ветеранів ОУН і УПА Коломийщини, який виконав пісні ОУН і УПА.

Після цього у Нижньоберезівській школі відбувся святковий концерт. У ньому взяли участь місцеві жіночий та чоловічий хори, виступили дівчата з місцевого Пласту, а також кілька молодих виконавців. З доповідями про життя Миколи Арсенича виступили: Івано-франківський історик і краєзнавець Петро Арсенич (автор статей та книг про історію українського визвольного руху на Прикарпатті), член Спілки письменників України Дмитро Арсенич, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Олександр Іщук (співавтор книги про життя і діяльність Миколи Арсенича), краєзнавці та історики з с. Жуків Бережанського району Тернопільської області (неподалік цього села 23 січня 1947 р. загинув Микола Арсенич), представники місцевих громадських і політичних організацій.

Біографічна довідка. 

Микола Васильович Арсенич-Березовський (27 вересня 1910 р., с. Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область – 23 січня 1947 р., біля с. Жуків, Бережанський район, Тернопільська область). Підпільні псевдоніми: «Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим», «Микола», «Михайло» та інші. Член Пласту, УВО, ОУН (з 1929 р.). Фактичний творець військової контррозвідки ОУН – Служби безпеки ОУН, один із дев’яти генералів УПА і єдиний генерал контррозвідки УПА. Лицар Золотого Хреста Заслуги (1946 р.).

Походив з незаможної багатодітної селянської родини. Мав 4 братів (усі спромоглися отримати непогану освіту і згодом переслідувалися органами НКВД-НКГБ-МГБ-КГБ СССР за зв’язки з підпіллям ОУН). У школі проявив себе, як здібний учень, був зарахований у гімназію. У шкільному віці цікавився національно-визвольним рухом: спочатку став членом Пласту, згодом вступив в УВО, а з 1929 року – в новостворену ОУН. У гімназії був переслідуваний за участь в акціях УВО і ОУН. 

Після закінчення гімназії М. Арсенич вступив на перший курс юридичного факультету Львівського університету, де навчався до 1936 року. У цей час працював у редакції газети «Нове село».

У 1936 р. за участь у студентських виступах потрапив до в’язниці (перебував у різних тюрмах тогочасної Польщі, в т.ч. і сумнозвісному концтаборі в Березі-Картузькій). У 1937−1938 рр. – лідер українських політв’язнів у тюрмі «Бригідки». У березні 1939 р.– учасник Конгресу українського студентства, за що знову був заарештований польською поліцією. 

Незабаром після початку німецько-польської війни 01.09. 1939 р. був звільнений з тюрми, і опинився у Кракові, де на той час перебувала значна кількість керівників ОУН. Після розколу ОУН на дві течії приєднався до фракції Степана Бандери. У 1939 р. навчався на спеціальних курсах військової розвідки під Краковом, який організувала ОУН, згодом сам викладав на Краківських курсах. У лютому 1940 р. очолив військову розвідку Проводу ОУН(Р).

З березня 1941 М. Арсенич очолив Службу Безпеки революційної ОУН. Саме під його керівництвом починає створюватися та розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ на всіх територіях, де діяла ОУН(б). Новостворені відділення СБ були незалежними від місцевих керівників ОУН, підпорядковувалися тільки по службовій вертикалі. Починаючи з кінця 1943 – початку 1944 рр. підрозділи СБ починають частково підпорядковуватися місцевому проводу ОУН та УПА. Основним завданням СБ ОУН(б) було виявлення та знешкодження німецької і радянської агентури, яка прагнула проникнути всередину організації. З ініціативи М. Арсенича відбувається розробка та удосконалення форм, методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, створюються навчальні курси, підготовлюються навчальні програми, інструкції з безпеки та конспірації підпільників тощо. І німецькі, і радянські спецслужби у своїх документах відзначали, що СБ ОУН(б) через своїх всюдисущих агентів та інформаторів завжди була добре проінформована про всі поточні події, акції противників українського визвольного руху.

М. Арсенич мав репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Був одним із ідеологів нової збройної тактики ОУН після закінчення Другої Світової війни, яка полягала у переході від бойових дій крупними відділами (сотнями та куренями УПА) до дуже прихованої підпільної діяльності, з активним використанням невеликих мобільних боївок, чисельністю 3-10 чол., які вчиняли збройні акції проти представників радянського режиму, займалися поширення агітаційних матеріалів, діяли переважно вночі. Ці боївки чекістам було складно виявити, адже їх члени переховувались у підземних криївках, про місцезнаходження яких було відомо лише підпільникам (і іноді – їх найбільш довіреним особам). 

М. Арсенич був учасником ІІ-го Великого збору ОУН (1941 р.) та ІІІ-го Надзвичайного Великого збору ОУН (серпень 1943 р.), конференцій ОУН (1941–1943 рр.), нарад керівного складу ОУН (б) та УПА – (1944–1946 рр.). Лицар Золотого Хреста Заслуги (1946 р.), генерал контррозвідки (Служби Безпеки) (посмертно).

23 січня 1947 р. в районі с. Жуків Бережанського району Тернопільської області, будучи оточеним у власній криївці чекістами, відмовився здаватися і застрелив дружину – Ганну Гуньку та себе. 

27 вересня 2010 р. в Івано-Франківську, у народному домі «Просвіта», вечором пам’яті відзначили 100-річчя з дня народження військового діяча, головного референта СБ ОУН, керівника військової розвідки УПА Микола Васильович Арсенича-Березовського. В Коломиї одну з вулиць названо на честь Миколи Арсенича-Березовського.

Додано 18.11.2014