Автор – Олександр Іщук
13 жовтня 2014 р. в Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України (м. Київ, вул. Грушевського, 30/1) відбулася презентація фільму «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1945».
Цей захід був організований Українським інститутом національної пам’яті, Міністерством оборони та Галузевим державним архівом Служби безпеки України.
Фільм був знятий знаним українським режисером та кліпмейкером Тарасом Химичем. Він народився у Львові в сім’ї лікарів. Закінчив Львівську середню школу № 30. Змалечку брав уроки образотворчого мистецтва, навчався в художній школі. З 1992 по 1995 рр. навчався у Львівській академії мистецтв, після цього – в Коледжі візуального мистецтва в Мінесоті (США), де здобув диплом бакалавра. З 2000 по 2001 працював у США незалежним дизайнером для «Mark Norberg studio», «Phototech», «Home Birth Center». У 2001 році повернувся до України, де розпочав роботу над створенням музичних кліпів та режисурою.
Науковими консультантами фільму були доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім.Т.Шевченка Іван Патриляк (автор книги «Перемога або смерть: український визвольний рух у 1939-1960-х рр.») та кандидат історичних наук Олександр Пагіря (автор книги «Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939-1945)»).
Захід відвідало понад 500 осіб, в тому числі офіцери і курсанти Національної академії Міністерства оборони України, Національної академії СБУ та інших навчальних закладів, історики, громадські діячі, представники ЗМІ, зацікавлені особи.
У своєму вступному слові Голова Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимир В’ятрович наголосив на тому, що боротьба УПА була визвольним рухом, і має отримати відповідне правове визнання. Крім того, день створення УПА (14 жовтня, давнє церковне і козацьке св’ято – день Покрови) варто було би визнати Днем захисника України. Також В’ятрович висловив подяку режисерові та творчому колективу, які працювали над підготовкою фільму. Він висловив сподівання, що подібні фільми будуть з’являтися і надалі, адже досі в історії України є багато маловивчених сторінок, про які громадськість знає дуже мало. Після цього В’ятрович надав слово Тарасу Химичу.
Тарас Химич розповів, що зйомки фільму тривали два роки. В його основу було покладено записані на відео спогади ветеранів ОУН і УПА. Зауважив, що у кожного з них була власна доля: хтось потрапив в УПА свідомо, а хтось тому, що у нього не було іншого вибору; хтось був рядовим стрільцем, а хтось – командиром. Всього у фільмі показано епізоди зі спогадів понад 30 повстанців. Режисер зауважив, що дуже часто розповіді ветеранів та їх висновки про діяльність українського визвольного руху були настільки емоційними і яскравими, що творча група не вважала за потрібне їх коментувати. Велика кількість спогадів у фільмі та порівняно невеликий обсяг коментарів творців фільму дає можливість глядачам самим зробити висновки про побачене і почуте. Треба сказати, що запис свідчень ветеранів мав важливе значення, адже декого з них на сьогодні вже немає в живих. Крім того, для фільму знімалися художні сцени з реконструкцією повстанського життя, епізодами боїв УПА тощо. Участь у зйомках брали члени клубів історичної реконструкції з усієї України, які змогли розшукати і використати для підготовки фільму старі речі періоду 1930-х – 1950-х рр., документи та інші унікальні матеріали.
Науковий консультант фільму к.і.н. Олександр Пагіря розповів, що працюючи над фільмом автори не намагалися нав’язувати глядачеві якусь точку зору. Навпаки, вони відштовхувались від життєвих історій, які розповідали ветерани ОУН і УПА, і лише доповнювали їх інформацією з архівних документів та наукових праць.
Перед початком перегляду фільму учасники заходу мали нагоду оглянути фотовиставку Центру досліджень визвольного руху «УПА. Історія нескорених», яка розповідає про історію створення, озброєння, командирів та головні бої УПА, показує щоденне життя повстанців, медичну службу, тилове забезпечення та участь жінок у визвольному русі. На ній представлено понад півтисячі унікальних архівних документів та фотографій. Для відвідувачів було проведено оглядову екскурсію.
Співробітниками Галузевого державного архіву СБУ було представлено стенд з оригіналами унікальних документів УПА: листівок, брошур, печаток, значків, підпільних видань тощо. Також відвідувачі мали можливість побачити унікальні документи радянських каральних органів: архівну кримінальну справу МГБ на полковника УПА Василя Левковича, карту базування підпільників ОУН і УПА в 1941-46 рр. на території Миколаївської області тощо.
Після перегляду фільму присутні мали нагоду поспілкуватися з організаторами заходу і задати їм свої запитання. Режисер Тарас Химич та науковий консультант фільму Олександр Пагіря відповіли на всі запитання з залу, розповіли, що фінансування фільму здійснювалося лише громадськими організаціями, держава на нього грошей не виділяла. Фільм вже доступний для перегляду в мережі Інтернет. Крім того, планується його показ на телевізійних каналах. Планується переклад фільму англійською мовою і його поширення за кордоном. Химич і Пагіря висловили думку, що в майбутньому слід продовжувати знімати історичні фільми про українське минуле. Тим більше, що маловідомих сюжетів в українській історії досі більш ніж достатньо.
У кінці заходу присутні оплесками подякували авторам фільму за їх роботу, та побажали нових творчих успіхів.
Довідка Українського інституту національної пам’яті:
Як відомо, Українська повстанська армія – військово-політична формація українського визвольного руху. Днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля, діяльність якого тривала до початку 1960-х років. У 1944 році як орган політичного керівництва УПА та всього визвольного руху було створено Українську Головну Визвольну Раду – протопарламент, який складався з представників різних політичних сил.
УПА була єдиною військовою силою у Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому: проти гітлерівської Німмечини, сталінського Радянського Союзу та тодішньої Польщі. Через лави УПА пройшло понад ста тисяч осіб. За участь в повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Загальна площа території, охопленої повстанським рухом у 1944 році, становила близько 150 тисяч квадратних кілометрів, на ній проживало близько 15 мільйонів людей. Це приблизно чверть площі теперішньої української держави. Разом із тим націоналістичне підпілля ОУН, пов’язане з УПА, діяло на території всієї України, включно з Кримом та Донбасом.
Боротьба українських повстанців була одним із антитоталітарних рухів народів Центрально-Східної Європи. Аналогами УПА виступають польські та балтійські підпільні формації. Діяльність УПА відповідає праву кожної нації на самовизначення і суверенність. Ознаками збройної сили визвольного руху, згідно міжнародних конвенцій, мала бути наявність чіткої командної вертикалі, особливих відзнак армії, відверте носіння зброї, дотримання міжнародних правил війни. Всі ці ознаки цілком притаманні Українській Повстанській Армії.
Додано 14.10.2014
