Автор – Анна Товкис
Горнятко гарячої запашної кави, багато цікавих людей, великий екран та ніч… Так розпочався незвичайний захід, присвячений 29-й річниці аварії на ЧАЕС, який відбувався у ніч з 25 на 26 квітня в Національному музеї історії України.
Протягом усієї ночі, аж до першого метро, в музеї переглядали найвідоміші стрічки про одну з найбільших техногенних катастроф XX cторіччя. Також відбулося дві міні-лекції: урбаніст Ігор Тищенко розповів про міста та їх людей, а кінокритик Віктор Глонь – про фільми жахів як відображення соціальної дійсності.
Щороку відбуваються заходи до річниці аварії на ЧАЕС – покладання квітів до пам’ятників, вшанування загиблих, хвилини мовчання… 26 квітня 1986 року – дата, яка увійшла назавжди в українську історію. В нашій суспільній свідомості вкоренилась ідея трагізму, катастрофізму, пов’язаного з цією подією. Але Національний музей історії України спробував зруйнувати усталені стереотипи та переосмислити ці події.
Перше, що кинулось в око – хол, в якому були люди різного віку та професій. Ніхто не пожалкував власного часу та сил, щоб прийти та дізнатись щось нове для себе про Чорнобильську аварію. Наталя зі своїм сином-школярем Олексієм вже були неодноразово в музеї вдень, і вони вирішили відвідати його в нічну пору. «Метою відвідання заходу було бажання змінити своє уявлення про музей. Коли вдень – то одне, а коли вночі – зовсім інші враження. Мене привабив нестандартний формат культурної події. Особливо вразила назва – промовиста й закодована. Для мене ця подія знакова, адже й безпосередньо моєї родини торкнулася аварія на ЧАЕС. Моя бабуся жила у 30-кілометровій зоні, а я – в місті… Коли її евакуювали в місто, я назавжди втратила зв’язки з селом, яке так любила… Мені боляче згадувати про ці події й тепер…».
Розпочався захід з міні-лекції урбаніста Ігоря Тищенка. Він розповів про історію появи найперших міст, доступно та цікаво охарактеризував розвиток та особливості міста на всіх історичних етапах, зауваживши, що перші його прототипи виникли на території сучасної Туреччини, Греції а найбільший розквіт міста, як типу поселення, відбувався в часи Середньовіччя.
Потім учасники заходу занурились у перегляд одного з найпопулярніших документальних фільмів від ВВС «Земля без людей», після чого Ігор Тищенко продовжив лекцію, розповівши про проблеми та особливості глобальних міст (міст сучасності).
Після ознайомлення з короткометражною стрічкою «Гриби» глядачі обговорили відображені в ній природні та соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи.
Події на ЧАЕС для тисяч людей були жахом. Цей жах знайшов відображення в художніх кінострічках. Природу та історію виникнення фільмів жахів глядачам розкрив кінокритик Віктор Глонь. Він розповів, що цей жанр виник в США, звідки розповсюдився і на Україну. Також при обговорені фільмів жахів, як відображення соціальної дійсності, Віктор розкрив психологічні особливості сприйняття такого жанру художнього фільму різними людьми. Доповідач наголосив на тому, що в Україні фільми жахів значно менш популярні, ніж в Європі та США. Причиною є те, що багатьом людям життя в Україні з політико-економічних причин здається жахом.
Під час перегляду фільму жахів про Чорнобиль під назвою «Заборонена зона» глядачі «вирушили» у подорож до Прип’яті з молодими американськими туристами, які потрапили у жахливу історію в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Час пролетів швидко: насичена програма заходу та нестандартний підхід зробили свою справу – люди на початку шостої ранку, неохоче збираючись додому, знали, що ця ніч їм запам’ятається надовго.
Додано 29.04.2015
