Сьогодні, 8 травня, співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун та співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Громенко були запрошені на зустріч із учнями гімназії “Києво-Могилянський колегіум”, що розташована в столичному масиві Троєщина.
Саме в День примирення та пам’яті історики розповіли учням 9 – 11 класів про нові смисли пам’ятних дат 8 і 9 травня, символіку червоного маку і найпоширеніші радянські міфи про Другу світову війну, які застосовуються нині в інформаційній війні.
Українці вступили у бій з агресорами вже у вересні 1939 р., а в 1944 р. бойові дії на території нашої країни не припинилися, як і справжньої волі в 1945 р. наш народ ще не здобув. Тому ми говоримо зараз про “вигнання нацистський окупантів”, а не “визволення” від них. Саме потребі називати речі своїми іменами під час опису подій 70-річної давнини Сергій Громенко присвятив левову частку свого виступу. Адже, за його висловом, “слова формують свідомість”. Тому й Третій Райх треба називати “нацистськими”, а не “фашистськими” окупантами.
Доповідь Сергія зустріла хвиля запитань від допитливих учнів. Переважно запитували про тлумачення явищ фашизму, нацизму, інтегрального націоналізму та відмінностей між ними, але не тільки. Колегіантів цікавила також проекція історії на сучасність. Чому Росія використовує риторику “боротьби з фашизмом” по відношенню до України? Чи багато зараз людей, що хочуть відновлення Радянського Союзу? Чим керуються деякі західні європейці, що їдуть воювати на боці проросійських терористів? І врешті-решт, коли закінчиться війна на Сході?
Перейняв від Сергія естафету Ігор Бігун, який акцентував увагу на місці українського визвольного руху в Другій світовій війні. Роль підпілля ОУН у розгромі нацизму він показав крізь призму протиборства Гестапо і руху Опору українських націоналістів. Зокрема Ігор розповів про справу гестапівського офіцера Вільгельма Вірзінга, який був головним спеціалістом нацистів із поборювання українського націоналізму, і засудження якого оунівці домоглися після війни.
У невимушеному ключі зустріч протривала півтори години, але все одно в цей час вмістити розповіді про всі сторінки світової війни було неможливо. Тож і історики, і колектив “Києво-Могилянського колегіуму” висловили певність, що їхня зустріч – не остання. На добру згадку заступник директора пан Анатолій Паламарчук подарував промовцям “маки пам’яті”, змайстровані колегіантами. Приємно, що новий символ Дня Пам’яті й Дня Перемоги швидко приживається особливо серед молодшого покоління!
