«Як уникнути сексуального насильства під час війни?» – про це та інше наукова співробітниця ЦДВР Марта Гавришко дискутувала на міжнародній науковій конференції у Гамбурзі.
2-4 липня у Гамбурзі (Німеччина) проходила міжнародна наукова конференція «Against Our Will – 40 Years After: Exploring the Field of Sexual Violence in Armed Conflict». Учасницями/-ками заходу стали понад сто осіб з Німеччини, Великобританії, Франції, Данії, Нідерландів, Австрії, Угорщини, Боснії і Герцеговини, Ізраїлю, Нової Зеландії, Шрі-Ланки, США, Канади, Бразилії, Колумбії, Конго, Південно-Африканської республіки, Японії, Китаю, Бангладешу.
Україну представляла наукова співробітниця ЦДВР, молодша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Марта Гавришко.
Конференція розпочалася з публічного заходу – розмови із американською журналісткою Сюзанною Браунміллер, яка у 1975 році опублікувала працю «Against Our Will; Men, Women and Rape». Її книга про сексуальне насильство під час воєн і у мирний час шокувала багатьох і водночас стала поштовхом до численних досліджень феномену сексуального насильства як головного елементу пригнічення жінок.
Довгий час сексуальне насильство вважалося «побічним результатом» будь-якої війни, тому не сприяло розвитку спеціальної методології дослідження цього феномену. З початку 1990-х років ситуація змінилася, завдяки діяльності громадських організацій, висвітленню цього питання у ЗМІ.
Сексуальне насильство під час воєн у колишній Югославії і Руанді перебувало у фокусі соціологів, істориків і громадських активістів. Стало очевидним, що сексуальне насильство не обмежується лише зґвалтуванням, а включає широкий спектр принизливих практик на сексуальному ґрунті – примусові роздягання, проституцію, вагітність, сексуальне рабство.
Різна динаміка сексуальних злочинів у різних збройних конфліктах спростовала гіпотезу про квазі-природність цього злочину, який можна контролювати, але не уникнути. Адже в різних арміях під час воєн спостерігався різний рівень сексуального насильства, в окремих воно використовувалося як зброя.
Метою цієї міждисциплінарної конференції було виявити, що ми сьогодні (не)знаємо про сексуальне насильство під час збройних конфліктів? Як краще описувати приклади, мотивацію і наслідки цього явища? Які питання маємо ставити перед собою, яку методологію і теоретичні підходи слід застосовувати у дослідженні сексуального насильства?
На другий і третій день конференції відбувалися пленарні засідання і робота дискусійних груп у трьох секціях. Перша секція «Війна і влада» працювала за такими тематичними напрямками: розширення прав і безсилля під час війни, військова культура, війна як стан суспільства, «норма» і «девіація» на війні. У другій секції «Сексуальність/насильство» розглянуто питання зміни ідей і практик сексуальності і насильства, проблеми жертв і злочинців на війні, видимості/невидимості насильства, уявлення/знання про сексуальність, проблеми дефініцій і розмежування сексу за обопільною згодою, комерційного сексу, використання свого тіла для бартеру і сексуального насильства. У третій секції «Стать і гендер» учасники/ці конференції дискутували над питаннями впливу сексуального насильства на гендерні та соціальні відносини, уявлення про фемінність і маскулінність під час війни і після неї, різних ролей чоловіків і жінок на війні, коли перші виступають жертвами, а другі злочинницями, співвідношення сексуального насильства і факторів раси, національності, статі, віросповідання, соціального статусу.
В останній день конференції відбувся круглий стіл на тему: «Як сексуальне насильство роблять (не)видимим? Порівняльні студії», де провідні дослідниці/ки цієї тематики наводили емпіричні дані власних досліджень: Юкі Танака (Японія) розповів про систему «комфортних жінок» у Японській імператорській армії під час Другої світової війни, Реґіна Мюльхойзер (Німеччина) проаналізувала сексуальне насильство у Вермахті, японській армії та арміях союзників у цей же час, Нгварсунгу Чівенго (Конго) презентувала результати свого дослідження про проблему сексуального насильства у Демократичній республіці Конго як частини правозахисного дискурсу.
Кожна учасниця/ик конференції змогли поділитися власним досвідом у вивченні сексуального насильства під час збройних конфліктів. Під час роботи у різних дискусійних групах Марта Гавришко розповіла про свої дослідження проблеми сексуального насильства над жінками-учасницями УПА та підпілля ОУН. «Окремі з цих жінок стали жертвами різних форм сексуального насильства, суб’єктами яких були і «свої», і «чужі». Маючи досвід сексуальних домагань з боку безпосереднього провідника, жінка після арешту нацистською чи радянською владою могла зазнавати сексуального насильства під час допитів, а пізніше у концтаборах», – зазначила Марта Гавришко.
«Дослідження цієї проблеми є дуже ускладнене не лише браком джерел. Більшість респонденток, яких довелося інтерв’ювати неохоче розповідають про подібні випадки, бо соромляться власної віктимності. Інші ж не бажають кидати тінь на своїх бойових побратимів і навіть стараються виправдати їх. Як наслідок травматичний досвід учасниць підпілля ОУН і УПА є малодослідженим і проговореним та значно поступається місцем героїчному наративу або ж образу жертви окупаційних режимів на українській території 1940-1950-х рр.», – констатує дослідниця.
Головною ініціаторкою та організаторкою наукового форуму стала міжнародна дослідницька група «Сексуальне насильство у збройних конфліктах», заснована у 2008 році. Вона об’єднує істориків, культурологів, соціологів, психологів, журналістів, громадських активістів з різних країн, які займаються вивченням сексуального насильства і захистом прав людини
Інституційну та фінансову підтримку у проведенні конференції надали: Гамбурзький інститут соціальних досліджень, Гамбурзька фундація для розвитку досліджень і культури, Європейська дослідницька рада, Голдсмітський коледж (Лондонський університет).
Додано 25.08.2015
