31 січня 1949 р. в перестрілці з МГБ у Львові загинув шеф Головного військового штабу УПА Олександр Гасин – “Лицар”, “Дор”, “Іван Чорнота”, “Вовк”, “Сук”.
До цих роковин Галузевий державний архів СБУ спільно з Електронним архівом визвольного руху готують колекцію документів, присвячену Олексі Гасину, яку буде оприлюднено незабаром на сайті avr.org.ua
Історична довідка:
Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 08.07.1907 в с.Конюхів, сучасного Стрийський р-ну, Львівської. обл. Походив з заможної селянської родини. Член Пласту: 5 курінь ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), організатор 40 куреня ім. полковника І. Черняти (Конюхів), 2 курінь Уладу старшопластунів Загін “Червона Калина”, посмертно іменований гетьманським пластуном скобом. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (офіцерська піхотинська школа запасу № 5а у Цешині, 1929).
Член УВО, в ОУН від 1929, брав участь у виданні «Бюлетеня Крайової екзекутиви» ОУН. Студент землемірного відділу факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти). У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).
Організаційний референт окружного проводу ОУН Стрийщини, згодом окружний провідник (кін. 1933 – 01.1934, 1936). Крайовий провідник (друга половина 1934 – поч. 1935). В 1935—36 військовий і організаційний референт КЕ ОУН на ЗУЗ. 1938 таємно виїхав з Польщі і працював за кордоном у військ. референтурі ПУН (Німеччина, Австрія) у раніз сотника.
Разом з Є.Коновальцем написав «Військовий підручник», уклав військовий термінологічний словник українською мовою. Після розколу ОУН став на бік С.Бандери. З 1940 — шеф військової референтури Краківського проводу ОУН(б), з березня 1941 очолює цю ж референтуру Проводу ОУН(б).
Обкладинка справи-формуляра (розшукової справи, в якій чекісти накопичували зібрані відомості про особу) на Олексу Гасина
Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН (березень—травень 1941 р.), заступник шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (5.03.1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській обл. На початку війни перебував на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військвого штабу ОУН(б). Після Акту проголошення незалежності України 30 червня 1941 обирається 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Заступник військового референта Проводу. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942. 9.04.1943 звільнений звідти боївкою Служби безпеки ОУН під керівництвом Костя Цмоця-“Модеста”. Вирвавшись із тюрми, працював військовим інструктором ОУН. Став першим начальником Головного військового штабу УПА (грудень 1943 – січень 1944). Після визволення Димтра Грицая-“Перебийноса” із в’язниці у Львові передав йому свій пост, ставши його заступником.
Постанова НКГБ про заведення справи-формуляра на Олексу Гасина
У липні–вересні 1944 р. – уповноважений ГВШ з організації переходу фронту відділами УПА, що залишалися на піднімецькій території в Карпатах (Перемищина, Дрогобицька і Станіславська обл.). 22.08.1944 за його наказом їх було організовано в групу УПА-Захід-Карпати (командир – Олександр Луцький – «Андрієнко», «Беркут»). З січня 1946 – знову шеф ГВШ УПА і військовий рефрент Проводу ОУН(б). Один з провідних розробників тактики підпілля ОУН у післявоєнний період. 06.06.1948 підвищений до рангу полковника (зі старшинством з 22.01.1948).
У той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей. Його криївки убезпечували особистий ад’ютант «Махмед» (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка «Крука» (Михайла Штурмака). Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки «Лицар» знову нагадував про себе.
31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й застрелився, щоб не потрапити до рук агентів МГБ. 14.10.1952 Українська головна визвольна рада посмертно підвищила Гасина до звання генерал-хорунжого.
Олекса Гасин. Посмертне фото.
