Дослідники опублікували документи зі справи поета, прозаїка та перекладача Майка Йогансена, якого НКВД розстріляв у 1937 році за сфабрикованим обвинуваченням.
Колекцію з 43-х документів про репресованого митця публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
- ордер на проведення обшуку та арешт Майка Йогансена;
- анкета арештованого письменника;
- протоколи обшуків та квитанція з переліком речей арештованого;
- протоколи допитів письменника, свідків та протоколи очної ставки;
- обвинувальний висновок у справі митця;
- довідка про виконання вироку (розстрілу) Йогансена;
- лист Юрія Смолича та Олеся Гончара прокуророві УССР з проханням розглянути питання щодо реабілітації Майка Йогансена;
- протокол допиту свідків, зокрема Юрія Смолича про Йогансена;
- визначення про скасування вироку і закриття справи Майка Йогансена у зв’язку відсутністю складу злочину, тощо.
У серпні 1937 року НКВД звинуватив українського письменника та перекладача Майка Йогансена у тому, що він є активним учасником української націоналістично-терористичної організації, яка планувала вбити керівників партії.
На одному з допитів Майк Йогансен «зізнався» чекістам: він намагався потрапити в українські націоналістичні кола, зокрема познайомитися з літературним критиком Сергієм Єфремовим. Їхня зустріч стала можливою на засіданні Всеукраїнської правописної комісії, де поет вручив літературознавцю свою книжку, на якій останній зробив напис: «Якщо Йогансен рідниться з Україною, то значить, що українська нація здобула славу».
За свідченням поета, переїзд у будинок «Слово» сприяв його зближенню з українськими націоналістами, з якими він говорив про невдоволення політикою партії у національному питанні та у сфері літературної діяльності. Розмови письменників відбувалися у саду біля будинку письменників: «…За Радянської влади тому, хто пише правду не дозволяють друкувати, а створюються сприятливі умови для бездарностей, що пишуть під диктовку».
Серед провин Йогансена — дружба з іншими літераторами та нерозуміння, чому арештовують письменників. Так, у протоколі допиту зафіксовано, що Йогансен: «… говорив, що посадили невинних людей, що Остап Вишня зовсім не терорист».
Майк Йогансен був завзятим мисливцем і це також було використано для обвинувачень. Під час обшуку у нього вилучили гладкоствольну мисливську рушницю, чохол та набої. Йогансена згодом змусили зізнатися, що під час одного з полювань вони з письменником Григорієм Епіком планували здійснити замах на керівників партії.
Також письменники були незадоволені станом справ у літературі і ніби-то під час з однієї із зустрічей Григорій Епік поскаржився Йогансену: «…У теперішній час не можна писати “справжні” українські роботи, доводиться “пекти” посередні книжечки, щоб зовнішньо проявляти себе, як затятий прибічник Радянської влади та здобути славу».
У своїх свідченнях Майк Йогансен розповідав про своє знайомство зі Степаном Мельником і планах переїхати разом з ним у Сибір, щоб уникнути репресій. «Мені хотілося відкласти від’їзд на осінь 1937 року, коли я закінчу переклад “Пісні про Гайавату” українською мовою».
В обвинувальному висновку у справі Майка Йогансена записали: обвинувачений повністю визнав свою провину.
27 жовтня 1937 року НКВД розстріляв Майка Йогансена у Києві.
Майже через 20 років справу письменника Майка Йогансена переглянули. Колеги Йогансена, що залишилися живими, свідчили: ніколи не помічали за письменником націоналістичних чи антирадянських проявів. Більше того, Йогансен був автором поезії «Про Леніна» та ряду нарисів про соцбудівництво, які він зробив під час відрядження за Каспій.
«Встановлено, що Йогансен засуджений необгрунтовано, оскільки матеріали, що були покладені в основу обвинувального вироку під час перевірки не підтвердилися», — записала у висновку Військова прокуратура.
У висновку також міститься інформація, що колишній співробітник НКВД, що брав участь у розслідуванні справи, був засуджений за антирадянську діяльність, у тому числі і за побиття кадрів радянсько-партійного апарату.
У березні 1958 року справу Майка Йогансена припинили за відсутністю складу злочину.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Майк Йогансен — (1895—1937) — український поет і прозаїк доби «Розстріляного відродження». Перекладач, критик, лінгвіст, сценарист. Один із засновників літературного об’єднання ВАПЛІТЕ.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
