30 серпня Секретаріат Національної спілки письменників України опублікував пресреліз, у якому звернувся до Міністерства культури з вимогою закрити в Києві музей Михайла Булгакова. У заяві йдеться, що письменник є «одним із найпідступніших ворогів країни» та предтечею «русского міра».
Аргументи противників Булгакова
Ключовим аргументом тих, хто виступає проти музею, меморіальних дошок і наявності в шкільній програмі творів Булгакова є українофобія письменника, який нічим не відрізняється від нинішніх російських пропагандистів та їхньої армії, які намагаються знищити все, що пов’язано з Україною.
Ми зібрали топ фактів із біографії Булгакова та цитати з його творів, що підтверджують цю думку.
Дезертирував з армії УНР, воював проти українців та ненавидів будь-які ознаки української державності
У 1919 році Булгакова призвали в армію Української Народної Республіки, звідки він дезертирував, переховувався. Він вступив у «білу гвардію», яка воювала проти України. Згодом письменник написав одноймену «Білу гвардію», головним героєм якої є 28-річний лікар Алексей Турбін, українофоб. Літературознавці зазначають, що прототипом Турбіна став сам Булгаков. Згодом на основі роману письменник створив п’єсу «Дні Турбіних», яку дуже любив Йосип Сталін.
Цитати з творів Михайла Булгакова. «Біла гвардія»:
«То не серая туча со змеиным брюхом разливается по городу, то не бурые, мутные реки текут по старым улицам — то сила Петлюры несметная на площадь старой Софии идёт на парад»
«Софийский тяжелый колокол на главной колокольне гудел, стараясь покрыть всю эту страшную, вопящую кутерьму» (про українське військо та натовп, що його зустрічав)
«Я б вашего гетмана, — кричал старший Турбин, — за устройство этой миленькой Украины, повесил бы первым! Хай живе вильна Украина вид Киева до Берлина! Полгода он издевался над русскими офицерами, издевался над всеми нами. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман».
Був противником українізації, а його батько цензорував українськомовних авторів
Михайло Булгаков — син російського цензора, що займався «обрусением края», зокрема відповідав за очистку всього друкованого від української та польської мови. Цитати з творів письменника підсвічують розуміння відповідної позиції:
Цитати з творів Михайла Булгакова. «Біла гвардія»:
«Сволочь он, — с ненавистью продолжал Турбин, — ведь, он же сам не говорит на этом проклятом языке!.. Так вот спрашиваю, как по-украински «кот»? Он отвечает «кит». Спрашиваю, «а как кит»? А он остановился, вытаращил глаза и молчит. И теперь не кланяется. Николка с треском захохотал и сказал: Слова «кит» у них не может быть, потому что на Украине не водятся киты, а в России всего много. У Белом море киты есть…»
«… перед ним лежала тоненькая, отпечатанная на дешевой серой бумаге книжонка: «Игнатий Перпилло — Украинская грамматика».
Зневажав українців, адвокатував їх вбивство у творах
Українці у творах Булгакова яскраво протиставляються росіянам. В оповіді «Я вбив» зовнішність українського військового негативно відрізняється від білошкірого шляхетного російського лікаря. Письменник ставить знак «дорівнює» між українцем та антисемітом, поширюючи російські міфи про петлюрівців:
«Потому что то, что творили петлюровские войска в Киеве в этот последний месяц их пребывания, — уму непостижимо. Погромы закипали поминутно, убивали кого-то ежедневно, отдавая предпочтение евреям, понятное дело».
У фіналі твору головний герой-росіянин, порушуючи лікарську клятву, вбиває українського полковника і ставить крапку в дискусії на початку твору: чи може лікар вбивати. Українців — може. Автор смакує деталі вбивства:
«Одну из пуль я, по-видимому, вогнал ему в рот, потому что помню, что он качался на табурете и кровь у него бежала изо рта, потом сразу выросли потеки на груди и животе, потом его глаза угасли и стали молочными из черных, затем он рухнул на пол»
Став членом Спілки письменників СРСР у період страт українського Відродження
Михайла Булгакова прийняли до Спілки письменників СРСР у 1934 році, коли в Києві тривали розстріли української інтелігенції в підвалах нинішнього Жовтневого палацу, про що автор, звісно, промовчав.
Аргументи поборників Булгакова:
Пам’ятники та музеї не несуть відповідальність за письменника
Міністр культури Олександр Ткаченко так висловився з цього приводу: «Мені дивно читати заяву спілки письменників. Чим їм завадив музей Булгакова в Києві, я не знаю. Булгаков — киянин. Так, у його художніх творах були репліки героїв щодо визвольної боротьби на початку ХХ століття. Але я думаю, що музей не винен. Точно його не варто чіпати»
Киянин, який закарбував столицю у творах і є частиною історії міста
У музеї Булгакова переконані: «Абсолютно радянський підхід. Булгаков є частиною історії нашого міста. І навіть, коли ми кажемо, що імперська сторінка — це ганьба для нас, але вона була. Не можна з книги видирати сторінку. І музей саме для цього існує. Не для того, щоби ви прийшли, а я стала як адвокат захищати Булгакова. Ви мені ставите питання, а я на ці питання маю відповісти як воно насправді було»
Трофейний російський автор
Прихильники такої думки вважають, що Булгаков народився в Києві, писав про Київ і є українським автором, якого українці не мають віддавати росії, яка й без того краде нашу інтелігенцію й культурну спадщину.
Булгаков — дисидент у СРСР
У СРСР деякі твори письменника були заборонені, що дає підстави деяким літературознавцям наголошувати на дисидентсві Булгакова. Варто пам’ятати, що в часи, коли Блгаков писав свої твори вони майже завжди відповідали курсу партії. Письменник потрапляв у немилість влади лише після зміни політичного курсу, однак це не зупинило ані видання його творів, ані постановку п’єс, ані зйомку стрічок за ними.
Булгакова хоче дерусифікувати НСПУ, яка в радянські часи обслуговувала потреби партії
Прихильники цього аргумента вважають, що Національна спілка письменників України ініцювала обговорення про музей Булгакова, щоби відзначитися в процесах дерусифікації столиці. Мовляв, спілка письменників, що обслуговувала ідеологічні потреби КПРС, вважає предтечею «русского міра» Булгакова, а не себе. У дискусії виплив і том творів «Великому Сталіну народ квітучої України», де авторами є члени тодішньої спілки.
Існує і третя думка: музею Булгакова необхідно надати нових сенсіх, які б підсвічували історію російського імперіалізму в Україні, настрої якого у творах Михайла Булгакова — наскрізні.
