Звернення Центру досліджень визвольного руху до Українського народу з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 року

В ці дні ми вшановуємо мільйони невинних жертв найстрашнішого на землі злочину – геноциду-Голодомору 1932-1933 років в Україні. 

В ці дні ми вшановуємо Пам’ять. 

Страшний кат намагався вбити нас фізично, знищити навіть згадку про Україну. Але це йому не вдалося. Кожен, кому Бог допоміг пережити ті страшні  тридцяті, зберіг в собі пам’ять  про своїх близьких, про далеких, про тих, хто так і не народився, про тих, пам’ятати за кого вже було нікому. 

І ця наша пам’ять передавалася крізь  заборони і війни, попри спалені  документи і вбитих поетів десятиліттями. Ця пам’ять сподвигала на бій за свободу мільйони борців Української  повстанської армії в сорокових і п’ятдесятих, вона не давала права змовчати шістдесятникам, вона дала нам силу зруйнувати злочинний тоталітарний комуністичний режим в 1991. 

І нині, щоденно відновлючи і вшановуючи нашу українську національну пам’ять, ми зберігаємо себе. Ми таким чином даруємо нащадків тим, в кого це право забрала нелюдська рука ката в 1932-1933. 

Віддаючи шану мільйонам жертв, ми творимо  майбутнє, якого вже ніхто не посміє нас позбавити. 

Запалімо свічки! Вічна пам’ять загиблим і Слава Україні!