«Дисидентський рух суттєво вплинув на сучасну Україну», – розповів корреспонденту «Політ.ua» український історик, фахівець з історії визвольного руху Руслан Забілий.
Історик розповів, що «відмінності між українським дисидентським рухом і радянським були. Перша і найголовніша відмінність полягала в тому, що українські дисиденти, окрім боротьби за церкву (легалізацію української греко-католицької церкви) і за культуру, ставили за мету здобуття незалежної держави. Російські дисиденти так питання ставити не могли. Їх цікавило тільки питання правозахисту і культури, оскільки Радянський союз вони вважали своєю державою. З їхньої точки зору так ставити питання було абсурдно».
«Дисидентство як явище з’явилося на початку 60-х років. Після того, як ОУН -УПА було придушено, дисиденти перейшли до цієї боротьби, але зовсім іншими методами, не методами насильницького спротиву», – розповів експерт. «В той час з’являлося дуже багато різних організацій, в тому числі підпільних. Явище дисидентства в Україні унікальне тим, що це був рух, але рух неорганізований. Але потім, в середині 70-х років, це був дійсно масовий рух УПА».
«Якщо говорити про яскравих особистостей дисидентського руху, то можна назвати Петра Григоренка, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича, Івана Дзюбу, Івана Світличного, Василя Симоненка і багато інших. Це були цілі плеяди літераторів, художників, композиторів і в цілому митців», – поділився своїми міркуваннями історик.
«Дисидентський рух суттєво вплинув на сучасну Україну, тому що дисидентство допомогло зберегти головні традиції українців. Показало, що є відмінне життя, є цінності, за які потрібно боротися і потрібно створювати, якщо ми хочемо зберегти себе як народ, як націю», – резюмував Забілий.
07.12.2010
