У неділю, 20 лютого, о 13.00 у програмі щонедільного кінолекторію Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького” на вул. С.Бандери, 1 у Львові (вхід із вул. К. Брюллова) відбудеться демонстрація та обговорення документального фільму „Олена Степанів”.
Документальний телефільм „Олена Степанів” створив львівський режисер Тарас Каляндрук у циклі „Українські державники”. Для некомерційного демонстрування фільм надала Львівська обласна державна телерадіокомпанія, якій належать авторські права на твір.
Фільмом та спомином про Олену Степанів відвідувачі музею пошанують пам’ять українських жінок-героїнь. Нагадаємо: з ініціативи Ліги українських жінок лютий обрано місяцем українських героїнь тому, що в ньому народилися чи трагічно пішли з життя українські жінки, які залишили після себе славний слід, не знищений тоталітарним комуно-більшовицьким режимом.
До таких найталановитіших і наймужніших дочок України належать письменниця Леся Українка, УСС-ка Ґандзя Дмитренко, яка поруч з хорунжою Оленою Степанів, хорунжою Софією Галечко, стрільцями Марією Якимович, Наталкою Гевко, Олею Когут, Юлією Скорубською, Марією Бачинською, Дарією Зілинською стала символом жіночої військової звитяги України. У цьому ж місяці пішли з життя славні українські патріотки Наталка Винників, Дарія Гнатківська, Олена Антонів, Марія Лаврів, Наталія Шухевич. Минулої неділі відвідувачі музею переглянули фільми про Славу Стецько , Ірину Сеник, а також поетку Олену Телігу, яка була замордована гестапівцями у лютому.
Демонстрація у кінолекторії Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» фільму „Олена Степанів” укотре актуалізує питання про створення у колишньому помешканні Ярослава Дашкевича та його матері Олени Степанів-Дашкевич меморіального музею. Адже іще на зорі Незалежності 1991 року було ухвалено створити у помешканні Олени Степанівни на вул. Козацькій 11-а у Львові меморіальний музей Січового Стрілецтва. У цьому будинку пройшли останні 7 років життя національної героїні, меморіальний музей якої мав постати за розпорядженням № 269 від 1992 року представника Президента України у Львівській області.
На будинку Олени Степанівни є пам’ятна таблиця роботи скульпторки Теодозії Бриж із бронзовим зображенням героїні. Відкрили її до 100-річчя від дня народження Олени Степанівни. У 1960-70-их роках у цьому будинку зустрічалися діячі дисидентського руху, які видавали підпільний „Український вісник”.
Натомість зволікання із створенням музею призвело до того, що сусідка п.Лутчин стала претендувати на весь будинок, хоча її вселення у помешкання площею 23 кв. м відбулося поза волею Ярослава Дашкевича. Ось згадка про ті події, відображена у книжці „Листування Юра Меженна з Ярославом Дашкевичем (1945-1969)” . У листі від 5 травня 1964 р. читаємо : „ Мої клопоти здається безконечні – і незабаром дійдуть хіба до повного абсурду. №) березня в мене розбили в помешканні двоє дверей (ломами!) та силою захопили одну кімнату. Прокуратура місяць розбирала цю справу, а таки не могла вирішити, чи мало місце порушення радянських законів, чи ні… Закулісний висновок однак такий, що людині з моїм минулим можна робити все, що завгодно, – тобто вона й так є поза всяким законом. В зв’язку з цим Ви можете уявити собі мої настрої та „ефективність” моєї наукової праці”.
Пізніше св.п. Ярослав Дашкевич засвідчив: «Вселення без моєї згоди, із застосуванням фізичної сили було спланованою операцією радянських служб».
Від 1991 р. Ярослав Дашкевич у мешкав на вул. Зеленій, 28, у той час, як помешкання на вул. Козацькій, 11-а перевели до фонду нежитлових приміщень й „на папері” передали в постійну безкоштовну оренду Львівському історичному музею з метою створення меморіального музею Олени Степанівни.
Будинок, завдяки тому, що там мешкала легендарна хорунжа УСС Олена Степанів, має статус пам’ятки історії ( охоронний номер 1285) і згідно із законодавством України повинен оберігатися і відповідно утримуватися. Проте за весь час української Незалежності влада не цікавилася долею пам’ятки, а на вимоги громадськості ліквідувати аварійний стан й передати відремонтоване приміщення Львівському історичному музею, міські чиновники відбувалися лише відписками.
2009 року львівська філія «НДІ Проектреконструкція» визнала технічний стан будинку на вул. Козацькій, 11-а аварійним. Головною перепоною на шляху капітального ремонту приміщення та створення музею Степанівни, як постійно наголошував заступник міського голови з гуманітарних питань Василь Косів, є побутово-житлова проблема п. Любові Лутчин, яка в якийсь спосіб приватизувала помешкання тоді, коли на пам’ятки було накладено мораторій. «Будинок визнано аварійним, це підстава для того, щоб дати іншу квартиру, але пані Лутчин категорично відмовляється переїжджати», – пояснював Василь Косів. Відтак не забарився й приголомшливий наказ про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі ЛМР щодо будинку №11 а на вул Козацькій, яким він визнаний „виведеним із аварійного стану”, тоді як насправді жодних капітальних втручань не провадилося. Ініціативна група із створення музею потрактувала це за сфабриковане підтвердження аферних махінацій на угоду гр.Лутчин Л.І. з метою захоплення нежитлового приміщення, яке відведене під створення музею Олени Степанів-Дашкевич, і звернулася із відповідною заявою в Прокуратуру.
За словами львів’янина Ярослава Демчука, після непоправної втрати, що її зазнала львівська громада у зв’язку із смертю професора Ярослава Дашкевича, іще більш увиразнилася потреба створення меморіального музею у будинку Дашкевичів. «Це питання турбує не тільки мене, а й багатьох львів’ян: коли нарешті у Львові постане музей, розмови про який точаться десятиліттями? Ми, мешканці сусідніх будинків, щиро схвалюємо ідею заснування у будинку на вул. Козацькій, 11а меморіального музею, який би популяризував і Січове стрілецтво загалом, легендарну четарку УГА Олену Степанів і її сина – історика Ярослава Дашкевича. Чимало сусідів середнього покоління ще застали в живих пані професорку й зберегли про неї світлі спогади. Ми вважаємо, що влада повинна зробити реальні й дієві кроки назустріч проголошеного 1991 року музеєві, постанню якого загрожує теперішній аварійний стан будівлі та судовий розгляд приватизаційних зазіхань пані Лутчин, що мешкає поруч колишньої квартири сім’ї Дашкевичів», – сказав Ярослав Демчук.
Відомі діячі культури, вчені, громадські лідери налаштовують владу виконати розпорядження щодо створення музею Олени Степанів-Дашкевич – першої в історії України жінки-офіцера українського січового стрілецтва, вченої. Громадської діячки, людини, яка своїм життям утверджувала право на існування Української держави і 120-річчя від дня народження якої ми святкуватимемо 2012 року.
Джерело: ЗІК
Додано 18.02.2011
