Уперше в’язниця постала за часів польської окупації 1918—1939 рр. — неофіційно тут була тюрма для політичних в’язнів, зокрема, — членів ОУН.
За часів першої радянської окупації протягом 1939—1941 рр. тут було організовано найбільшу в місті в’язницю та в’язничне відділення управління НКВД Львівської області. Під час нацистської окупації 1941—1944 рр. тут була слідча тюрма гестапо. У роки комуністичного режиму (1944—1991 рр.) будівля використовувалася як слідча в’язниця карально-репресивних структур СССР (НКВД, МҐБ МВД, КҐБ), а протягом 40-50-х рр. вона була центром протиповстанської боротьби радянської влади. У наступні десятиліття — центром боротьби проти дисидентів-шестидесятників.
У різні роки через цю в’язницю пройшли Степан Бандера, Ярослав Стецько, Юрій Шухевич, Ірина Сеник, Петро Франко, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь та багато інших не менш відомих борців за незалежність України. Та нещодавно «Тюрма на Лонцького» знову стала епіцентром переслідувань. Проти директора меморіалу Руслана Забілого Служба безпеки України порушила кримінальну справу — нібито за розголошення державної таємниці. Працівники спецслужби затримали історика в Києві й утримували його без пояснень упродовж 14 годин. Тоді в нього вилучили матеріали про національно-визвольний рух, назвавши їх «державною таємницею». Але згодом СБУ навідалася до самого музею, де вилучила комп’ютерну техніку та матеріали, з яких мав би бути сформований другий етап експозиції музею, присвячений тематиці українського визвольного руху в 60-80-х рр. минулого століття.
Нещодавно лідер партії «За Україну» В’ячеслав Кириленко відвідав музей, де оглянув експозицію та поспілкувався з дослідниками і з директором закладу Русланом Забілим.
«Події, які відбулися навколо музею «Тюрма на Лонцького»» набули загальноукраїнського резонансу. Багатьох українців ця ситуація тривожить… Величезна кількість людей вважає, що почалася цензура щодо тем, які можна вивчати історикам, — сказав Кириленко.
«Влада починає вказувати на місце громадським активістам, які працюють над тим, щоб наша сучасність була демократичною. Поряд із тим влада починає організовувати білі плями в дослідженні української історії. Її цікавить, щоб і сучасне, і минуле контролювалося владою», — зазначив лідер партії «За Україну!».
З директором музею «Тюрма на Лонцького» Русланом Забілим Кириленко обговорив практичні аспекти подальшої діяльності меморіалу. Депутат запевнив, що група «За Україну!» у Верховній Раді контролюватиме, щоб Інститут національної пам’яті, в підпорядкування якого мають передати «Тюрму на Лонцького», належним чином поставився до потреб меморіалу й забезпечив бюджетне фінансування, котре передбачене законодавством.
Директор музею Руслан Забілий обіцяє продовжувати дослідження теми національно-визвольної боротьби, незважаючи на порушення кримінальної справи й вилучення значної кількості документів. Другий етап експозиції про дисидентів він планував відкрити вже у грудні цього року. Але інцидент із вилученням матеріалів та порушенням кримінальної справи вибив їх зі звичного режиму роботи.
«Потрібен був час для того, щоб люди оговталися і прийшли до нормального робочого русла, — розповідає Руслан Забілий. — Нам дотепер не повернули техніку — два ноутбуки і зовнішній носій інформації, де були записані спогади дисидентів та в’язнів, які перебували в 40-60-х рр. у цій в’язниці». Лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко зауважив, що межа між політичними переслідуваннями і політичними репресіями дуже тонка. «Історія боротьби українців за незалежність густо окраплена такими трагічними сторінками. Вони не повинні повторитися більше ніколи», — підкреслив лідер партії «За Україну!» і наголосив, що «Тюрму на Лонцького» як меморіал пам’яті жертв політичних репресій повинен відвідати кожен українець… А особливо представники влади! Для відновлення національної пам’яті.
