Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» та Центр досліджень визвольного руху із глибоким сумом сприйняли звістку, що у ніч на 16 березня 2011 р. на 74 році життя не стало відомого державного діяча, правозахисника, дисидента, багаторічного політв’язня, одного із засновників Української гельсінської спілки Івана Геля. Його забрала із життя невблаганна хвороба — наслідок поневіряння у в’язницях та таборах.
Відійшов у вічність наш добрий друг і порадник, історик за фахом, патріот за почуттям, політик за покликанням — вірний син України.
Ще навчаючись у Комарнівській школі він відмовився вступати в комсомол і зазнав перших репресій — був відрахований. Працював у Львові на заводі, заочно закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Восени 1965 р. вперше арештований, звинувачений у антирадянській агітації та засуджений на три роки ув’язнення в таборах суворого режиму. Таким був початок невольничої біографії Івана Геля.
Удруге був арештований 12 січня 1972 р. і засуджений на 10 років позбавлення свободи у таборах особливо суворого режиму і 5 років заслання.
Загалом в ув’язненні Іван Гель відбув 16 років і 5 на засланні, де брав участь у правозахисних акціях та тривалих протестних голодуваннях.
Після звільнення, 1989 року, продовжив активну діяльність в лавах національно-демократичного руху, увійшов до редколегії журналу «Український вісник», редагував газету «Християнський голос».
Іван Гель став одним із засновників Української гельсінської спілки, брав участь у створенні всеукраїнського «Меморіалу», очолював комітет захисту Української Греко-Католицької Церкви, був організатором перших масових релігійних і політичних акцій. Завдяки і його зусиллям УГКЦ отримала офіційне визнання і змогла вийти із підпілля.
Важливу роль відіграв Іван Гель у створенні Народного Руху України, його обрали заступником голови Львівської обласної ради першого демократичного скликання (1990—1994).
Іван Гель виявив свій яскравий талант публіциста не тільки як автор книжки «Грані культури», написаної 1976 р. в одиночній камері, а й у численних публікаціях у періодиці.
Не покладаючи рук, домагався державного визнання Української Повстанської Армії, очолював Львівську обласну комісію відновлення прав реабілітованих.
За вагомий особистий внесок у національне відродження Президент України Віктор Ющенко 2009 р. нагородив Івана Геля орденом Свободи.
Центр досліджень визвольного руху і Національний музей «Тюрма на Лонцького» завдячують Іванові Гелю щиросердною підтримкою в роботі, особливо його активній діяльності у наглядовій раді музею «Тюрма на Лонцького».
В особі Івана Геля Україна втратила справжнього Лицаря Свободи.
Вічная йому пам’ять!
Прощання з покійним відбудеться у соборі Святого Юра у Львові, в п’ятницю 18 березня 2011 року.
17.03.2011
