Автор — Пятрас Вайтєкунас

Чи колишня одна шоста землі після розпаду тюрми народів СРСР одужала від тоталітаризму і вже має імунітет? Чи на схід від нас достатньо робиться, щоб історія не повторилася? 

Говорячи про тоталітаризм, його корені та причини, незліченні його злочини та заходи, які запобігли б тоталітарним трагедіям, дозвольте розпочати з питання, яке, на мою думку, є основним для людини.

Хто знає правду? Хто знає, що є добре і що є погано? В історії людства було і є багато намагань відповісти на це питання. 

Наприклад: вождь племені оголошував, що знає краще за інших, що для племені є добро і що зло. Всі диктатори оголошують, що тільки вони знають правду. Сталін, Гітлер, Пол Пот. Вистачає таких прикладів і сьогодні, коли ватажки злочинних клік, узурпувавши владу в країні, ведуть її «у світле процвітання», а в реальності — у загибель. Є в історії і групові винахідники правди. Наприклад, одна нація — арійців — оголосила, що краще від інших знає, як треба всім жити. Народився нацизм. Було оголошено, що один клас — пролетаріат — кращий і правильніший за всі інші класи. Народився більшовизм, червоний терор і диктатура пролетаріату. Не забуваймо й про червоних кхмерів, які з особливою люттю знищували людей в окулярах, які на їхню думку були втіленням зла. Схоже, з цього залу мало б хто вийшов живим, якщо б правили червоні.

Ми маємо особливу чутливість і рахунки до більшовизму і нацизму — тоталітарних режимів, які народилися поміж нас. В результаті — сто мільйонів невинно вбитих. Нацисти наживо спалили сотні сіл. Більшовики сотні сіл зморили голодом, оточивши їх ланцюгами радянської армії. Дітей, жінок, старих. Ми ніколи не забудемо спровокований нацистами Голокост євреїв, а більшовиками — Голодомор. Сталінський терор проти литовців, українців, росіян, татар — всіх без винятку народів радянського табору. Наприкінці двадцятого століття розпочався геноцид та етнічні чистки у серці Європи — Югославії. Там тільки завдяки військовому втручанню НАТО було припинено шалене божевілля. Можна знайти ще більше прикладів, наводити і наводити їх без кінця. 

Учасники обговорення досвіду прощання з СРСР

То які ж корені цих кривавих заворушень? Чому приходить такий час, коли люди кидаються масово винищувати інших людей? Або ж давайте поставимо питання навпаки. Що відбулося у Європі після Другої світової війни такого, що сьогодні ми абсолютно не можемо навіть уявити нового Голокосту, військового конфлікту між колишніми історичними ворогами? Наприклад, між Великобританією і Францією. Між Францією і Німеччиною. Між Німеччиною і Польщею. Між Польщею і Литвою. Якої природи ця хвиля примирення, що йде з Заходу на Схід?

Знову пропоную повернутись до питання, що я поставив на початку. Хто знає правду, хто знає, що є добро, а що зло? Європейська цивілізація, тобто ми, віримо, що людина за своєю природою є доброю. Тільки вільна людина є відповідальна людина і більш схильна робити добро, ніж зло. Вільна людина, як і держава, що організована на основі вільного суспільства, схильна до виправлення своїх помилок. Тут основне слово — вільна.

До другої світової війни структура міждержавних стосунків у Європі базувалася на інтересах та їх балансуванні: добре торгуватимемо між собою, багато виробимо, багато продамо, буде багато інвестицій, будемо багаті і все буде добре. Не було добре. Перша, а згодом і Друга світова війна розбили ці ілюзії. Було дуже погано — сотні мільйонів жертв, масове знищення народів і так далі. Про що я вже казав на початку.

Була потрібна інша основа для організації суспільства і держави. Погодження державних інтересів, балансування влад, так звана real politic, показали свої трагічні обмеженості, свою трагічну нестабільність. І така нова основа для структури самої держави та міждержавних стосунків знайшлася. Основа цінностей. Те, що ми сьогодні називаємо європейськими цивілізаційними цінностями: повага до людської гідності, свобода виказувати свої думки, свобода обирати і контролювати владу, свобода працювати, заробляти і розпоряджатись майном. І реальні механізми, які забезпечують реальну можливість скористатись цими свободами — щодня і кожному. 

Ці цінності мають й інші назви. Наприклад: права людини, свобода преси, демократія, ринкова економіка. Але, на мою думку, вони всі є похідними від однієї ідеї — свободи. На жаль, у найбільшій частині світу демократичні цінності сприймаються як порожня балаканина, що тільки заважає жити, торгувати та робити бізнес. 

Я багато говорю про свободу. Тому що хочу підкреслити думку, що за Голокост, Голодомор, масові вбивства народів є відповідальними і їх виконували не жменька божевільних чи жменька виродків. Відповідальними були такі ж люди, як і ми. Прості люди — як ми. Тільки — не вільні люди. Їм було заборонено знати. Їм промивали мозок. Їм лише відрізали шлях до інформації, до контролю над владою. Забравши у людей основні свободи, влада отримує практично необмежені можливості формувати армію зомбі, що готова знищувати і вбивати будь-кого, будь-коли, будь-де. 

Литовський посол та історик Володимир В’ятрович

Чи колишня одна шоста землі після розпаду тюрми народів СРСР одужала від тоталітаризму і вже має імунітет? Чи на схід від нас достатньо робиться, щоб історія не повторилася? 

Я маю мрію. Щоб народи колишнього радянського табору — литовці, латиші, поляки, українці, росіяни, казахи, інші — зібралися і спільними зусиллями побудували музей. Музей на Сході сталінським жертвам, такий, який ми маємо на заході Голокосту — Бухенвальд, Освенцим. Наші спеціалісти сьогодні приїхали до Києва поділитися досвідом і порадитись. Вони готові поїхати і до інших столиць. 

Що практично робиться в Європейському Союзі і конкретно в Литві, щоб завадити повторенню тоталітаризму, геноциду?

По-перше, у Литві послідовна і координована політика стимулювання, підтримки і збереження історичної пам’яті. До шкільних програм додали викладання правди про злочини тоталітарних режимів, показуючи й участь литовців у таких злочинах. 

По-друге, ми відкрили радянські архіви. 

По-третє, створили державні установи: Центр досліджень геноциду і резистансу жителів Литви (колишній керівник цього центру Даля Куодіте сьогодні депутат Сейму), Міжнародна комісія з дослідження злочинів нацистського та радянських окупаційних режимів (керівник — Емануеліс Зінгяріс) і інші структури. 

По-четверте, у всіх країнах ЄС заперечення нацистських злочинів — кримінальний злочин, що карається тюрмою. Наша ціль, щоб заперечення більшовицького сталінського терору теж було визнано кримінальним злочином. Пропонуємо Європейському Союзу включити до всіх шкільних програм єдине викладання і єдину оцінку злочинів тоталітарних режимів.

Цього року у Литві відзначається 70-та річниця Великої депортації і Голокосту. 23 серпня Європейським парламентом оголошено Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. І багато інших заходів, про які сьогодні говоритимуть експерти і фахівці. 

Закінчити свою доповідь хотів би словами вчителя філософії професора Мінкявічюса, які мене сильно вразили свого часу. Він перед студентською аудиторією не сказав, а прокричав: «Що потрібно людині?». І відповів: «СВОБОДА!».

Пятрас Вайтєкунас — Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні

Виступ, виголошений на відкритті круглого столу «Досвід Литви у подоланні наслідків тоталітаризму», організованого Центром досліджень визвольного руху за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. 8 листопада 2011 року, Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Додано 01.12.2011