Минула 99-та річниця з дня народження останнього Головного командира УПА

14 Січня 2012 Новини

11 січня виповнилося 99 років від дня народження вченого-історика, генерал-хорунжого Української повстанської армії та її останнього Головного командира Василя Кука.

У селі Красному Буського району на Львівщині, де похований Василь Кук, відбулась панахида та покладання квітів до могили Головного командира УПА. Працівники Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» вшанували світлу пам’ять останнього Головного командира УПА молитвою.

У короткому виступі історик Володимир В’ятрович нагадав присутнім, що наступного року Україна вшановуватиме 100-річчя від дня народження Василя Кука, і закликав краснян гідно вшанувати пам’ять свого видатного односельчанина.

Довідка

Василь Кук (псевда «Леміш», «Юрко», «Медвідь», «полковник Коваль») народився 11 січня 1913 року в селі Красне Львівської області. По смерті Романа Шухевича улітку 1950 обійняв керівні посади в підпіллі: керівника ОУН (б) на Українських землях, голови Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР) і Головного Командира УПА.

Вищу юридичну освіту здобув в Люблінському університеті, де познайомився з майбутнім головою Організації українських націоналістів Степаном Бандерою. 

За участь в українському національно-визвольному русі Василя Кука неодноразово арештовувала польська влада. У 1939-1941, після окупації Західної України Радянським союзом, перебував на нелегальному становищі.

У роки Другої світової війни Василь Кук був членом Проводу ОУН (б) (під псевдонімом «Леміш») очолював Східний крайовий провід ОУН (б) — «Схід» і одночасно був командувачем групи УПА «Схід».

Від 1942 року Микола Лебідь скерував Василя Кука на організаційну роботу в східні області України, де Кук очолював Південний крайовий провід ОУН з центром у Дніпропетровську, а після вбивства німцями провідника ОУН на Сході в 1942 році Д. Мирона (псевдо «Орлик») також і Київський крайовий Провід ОУН. Керована Куком організаційна мережа ОУН (б) особливо активно діяла в Черкаській, Дніпропетровській та Київській областях.

У червні — липні 1950 року після смерті Романа Шухевича обійняв посади керівника ОУН (б) на Українських землях, голови Генерального секретаріату УГВР і Головного командира УПА, а через чотири роки його арештувала КГБ СРСР.

Додано 12.01.2012