14 вересня у львівському музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” відбулося обговорення роману Оксани Забужко “Музей покинутих секретів”, під час якого історик Володимир В’ятрович пояснив різницю між історичними романами та науковими працями, а також про те, що об’єктивної історії не існує.

“Історик не здатен і не має такої цілі заглиблюватись в людську свідомість і відтворювати психологію, – розповів Володимир В’ятрович. – Ми можемо говорити про мотивацію, якісь причини тих чи інших вчинків, але не більше. Натомість письменник може набагато глибше зайти в людську психологію, глибше пробувати її реконструювати. Взагалі художня література має значно більше інструментів ніж історіографія”.

При цьому учений наголосив, що найкращі історики отримували нобелівські премії в сфері літератури, адже хороший історик пише так, що його роботу настільки ж цікаво читати простому читачу, як художню літературу.

“Історична література має набагато більше впливу на національну свідомість, – говорить Вятрович. – Польську свідомість сформувала література Генріха Сінкевича, а не історіографія. Вона справила набагато більший вплив на формування польської ідентичності на рубежі 19-20 століть. І це треба розуміти і розуміти силу художнього слова в порівнянні з силою наукового слова. Але зараз потрібно і одне й друге. І дуже радує те, що в книжкових магазинах зараз можна знайти кільканадцять гарних історичних романів. Це значить, що крига скресла”.

“Говорити про об’єктивну історію – це не дуже доречно, – пояснив Володимир В’ятрович. – Всі, хто говорять про стерильну й об’єктивну історію, насправді розуміють, що такої історії не існує. Мені дуже сподобалася така аналогія історії. Десь в “Пінчук арт-центрі” був такий цікавий експонат присвячений Майклу Джексону: звучала музика Майкла Джексона в навушниках цілого ряду людей, які стояли й це слухали, а глядач чув тільки бурмотіння відтворення цієї музики кожним окремо. І так воно дуже ганебно виглядало. Але коли ти відходиш назад, то чуєш як усе це разом зливається в голос Майкла Джексона. Оце така аналогія історії”.

Проте історик усеж переконаний, що прагнути до об’єктивності потрібно.

“Кожен історик є суб’єктивним, – сказав науковець. – Подолати цю суб’єктивність практично не можливо, хоча до цього треба прагнути. Але от сума цих суб’єктивностей і здатна нас виводити до істини”.

Джерело gazeta.ua

Додано 18.09.2012