Нам надійшов лист від Віктора Долецького з Вінниці:
Доброго вечора. Потрапив на вашу сторінку: http://cdvr.org.ua/node/1838.
Дуже гарну справу робите, спасибі Вам за це.
Я займаюсь вивченням генеалогії своєї сім’ї, і мені старша сестра мого діда Марія Філімонівна Крук розповіла, що їх сім’я (сім’я мого прадіда) вижила у голод через допомогу сім’ї Тараса Кондратовича Килимника (1885—1941) і його дружини Євгенії Єфремової Килимник (Крук) (1893—1978), рідної сестри мого прадіда Філімона Єфремовича Крука. Вони встигли заховати продукти перед обшуком і ділились ними, хоча самим не вистачало, завдяки чому всі члени сім’ї Крук пережили ті скрутні часи, на відміну від багатьох інших сімей с. Розкопана Погребищенського району Вінницької області.
Я буду вдячний за розміщення цієї інформації на сайті, ці люди заслуговують щоб про них пам’ятали.
Лист від Володимира Карпенка:
«27—28 ноября 1932 года. Дело работников мельницы села Новоспасовка (ныне Осипенко Бердянского р-на Запорожской обдасти)». Во время надвигающегося голода некоторые жители села Новоспасовки приходили на мельницу и выпрашивали у его работников часть «мерчука» — меру зерна, которую брали в период советской власти на мельницах за помол. Эта мера зерна считалась госсобственностью. Работники Новоспасовской мельницы часто шли односельчанам навстречу, желая спасти их от надвигающегося голода — раздавали им бесплатно «мерчука», в результате чего Бердянским РО ГПУ (районное отделение Государственного политического управления в Днепропетровской области) было возбуждено в отношении работников мельницы села Новоспасовка уголовного дела по статье 54-7 УК Украины, т. е. как за контрреволюционное преступление. Заседание судебной тройки (внесудебный орган) при коллегии ГПУ УССР от 2.11.1932 года постановило — Супрунца Дмитрия Терентьевича расстрелять, Корсуна Григория Федотовича и Козлова Ивана Степановича — заключить в концлагерь сроком на 10 лет. Кальченко Ивана Филипповича — расстрелять, с заменой заключением в концлагерь сроком на 10 лет. Приговор в отношении Супрунца Д. Т. был исполнен в один час двадцать минут ночи с 27 по 28 ноября 1932 года в присутствии начальника Бердянского райотделения ГПУ Бермана, начальника Бердянской милиции Говзмана (Григория Марковича, до 1936 года возглавлял в Бердянске милицию), участкового прокурора Голодюка, Уполномоченного ЭКО Райотделения (экономический отдел) Романченко. Тело было погребено на кладбище в 2 часа 20 минут ночи в заранее приготовленную могилу в городе Бердянске.
Лист від Наталії Бобак (додано 02.12.2012):
Надсилаю дані про рятівника від голоду в м. Біла Церква Сологуба Михайла Григоровича, який працював головним лікарем і хірургом місцевої лікарні. Знесилені голодуючі люди у 1933 році приходили до лікарні, і він розміщував їх на лікарняне лішко з діагнозом: безбілкові набряки або кахексія. Приїздили контролери з Києва і наказали виписати людей з такими діагнозами. Коли вини поїхали, Михайло Григорович далі продовжував лікувати. Приїхав із Києва заступник міністра охорони здоров’я і прошептав на вухо «робите добре діло, помагайте нещасним».
Микола Петрущак, колишній політвязень, записав ці свідчення у 1950 році в концтаборі Абезь.
Якщо ви маєте відомості про людей, які допомагали вижити іншим у 1932—1933 роках, пишіть нам на електронну скриньку: history@cdvr.org.ua.
Додано 21.11.2012, оновлено 03.12.2012
