«Про що мовчать архіви КҐБ?» – постановкою одного з найпроблемніших питань сучасної історичної науки розпочав свою публічну лекцію львівський історик, старший науковий співробітник Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Ігор Дерев’яний. Лекція відбулася 22 травня на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і викликала жваве зацікавлення в чернівецьких історичних колах.
Якщо історія держави говорить мовою документів, то, поза сумнівами, дуже важливо, аби ті документи уціліли. Де ж зберігається основна архівна документація радянського періоду і чому на цілу низку файлів, точніше, на вільний доступ до них, існує негласна заборона у вигляді ланцюга бюрократичних формальностей? Як виявляється, значна кількість нормативно-правової документації державних органів, кримінальні справи «неблагонадійних», поодинокі уцілілі агентурні справи та накази на зачистку документів – всі ці файли зберігаються зараз у архівах СБУ. Хоч доволі дивно, що документи значної історичної ваги потрапили у розпорядження не до науковців, а до оперативних служб. Відповідно, доступ до них непростий навіть після розсекречення документації, яке проводилося в 2008-2010 роках.
«Вільний доступ до архівів – то наше право на власну історію, на суспільну пам’ять. Звісно, що ми не можемо бути впевнені в абсолютній достовірності кожного архівного документа, кожен такий документ – то важливе джерело, яке потребує зіставлення з іншими історичними джерелами. Але такі джерела не можуть бути закритими від тих, хто живе у цій країні, для кого це – історична пам’ять. Монополія на розпоряджання документами державної значимості неприпустима», – зазначає Ігор Дерев’яний. Також науковець ділиться власними міркуваннями, які виникли під час ознайомлення з певними кримінальними справами. Кожна кримінальна справа – по-своєму особлива: хтось три місяці непохитно стояв на своїй позиції, і на останньому допиті його «зламали», тож далі читаємо, що підсудний у всьому зізнався, а в протоколах обшуку іншої справи нараховуємо аж 35 аркушів і можемо лише здогадуватися, наскільки ж пильним був слідчий інтерес до цієї людини, в обвинувальному висновку ще іншої справи – пропозиція щодо винесення вироку, що взагалі неприпустимо в судовій практиці. «Мені доводилося працювати з кримінальною справою, до якої додали виписки з Біблії – людина занотувала важливі для неї молитви. Це використали як речовий доказ антирадянської пропаганди. Згодом ті виписки захотіла забрати племінниця засудженого – то була єдина згадка про її родича, якого вона ніколи не бачила», – розповідає пан Ігор.
Також лектор наголосив молодим дослідникам, що найкращою запорукою доступу до закритих архівних файлів буде особиста юридична компетентність. Справді, тут важко не погодитися з відомою тезою: «Хто володіє інформацією – той володіє світом».
Саме в цьому напрямку діє Центр досліджень визвольного руху, що у Львові, головною метою якого є полегшити доступ до наукової інформації з історії України. Цей центр – незалежна наукова громадська організація, що вивчає різноманітні аспекти українського визвольного руху в ХХ столітті, політику національної пам’яті та процеси подолання наслідків тоталітарного минулого в країнах колишнього СРСР, Центральної та Східної Європи. Ігор Дерев’яний – старший науковий співробітник цієї організації.
Постановка проблемних запитань викликала жваве обговорення, що свідчить: чернівецьке студентство – а саме воно складало головну аудиторію – активно осмислює проблеми минулого і шукає в них відповідь на питання сучасності.
Підсумовуючи виступ, Ігор Дерев’яний закликав чернівецьких істориків до співпраці і свідомих досліджень, побажав наполегливості. Чернівецькі колеги в свою чергу привітали львівського гостя і запросили до продовження науково-дослідницької співпраці. «Завдяки тому, що архіви розсекречуються і доступ до них полегшується, нищиться монополія на інформацію, монополія на історію загалом. У цьому головна заслуга таких організацій. Сьогодні історики у Львові демонструють приклади альтернативних центрів досліджень власної історії», – відзначив кандидат історичних наук ЧНУ Сергій Осадчук.
Джерело Чернівецький національний урівенситет ім. І. Федьковича
Додано 29.05.2013
