Нам здається, що ми багато знаємо про Тараса Григоровича Шевченка. Багато-хто навіть впевнений, що у творчості класика української літератури уже немає нічого нового. Та яким насправді був поет? Кому вірити: радянській пропаганді, що зробила зі сміливого бунтівника і «воїна слова» сентиментального мученика, чи сучасним модним телешоу, які перетворюють Кобзаря мало не на голлівудську знаменитість? Де шукати правду? Про поета поговоримо із кандидатом історичних наук, науковим співробітником «Центру Досліджень Визвольного Руху» Олександром Іщуком.
— Пане Олександре, як Ви вважаєте, чому творчість саме Тараса Шевченка така актуальна сьогодні, крізь призму політичного та соціального життя, адже є багато інших сучасних поетів і класиків?
Причиною актуальності віршів поета є їх вдумливість, емоційність, влучність. Схоже на те, що вірші Т. Шевченка не піддаються впливу часу: вони були гострими і актуальними в царській Росії, потім — в СРСР, і залишаються такими ж актуальними у незалежній Україні. Причиною цього слід вважати те, що поет точно підмітив сильні та слабкі сторони національного характеру українців, росіян, поляків; зобразив світлі та темні сторони людських душ; вміло висвітлив та покритикував їх у своїх творах. Кожне покоління українських читачів знаходить у віршах Т. Шевченка щось близьке та важливе для себе.
— Тарас Шевченко: революціонер чи романтик? Хто він для Вас?
І те, й інше. Революціонер, бо багато його віршів справді революційні і дуже сміливі та нестандартні, як для його часу. Не кожен письменник наважувався писати подібне. Можливо, саме тому поет здобув загальноукраїнське визнання і його портрети були ледь чи не в кожній селянській хаті. Романтик – бо, як відомо, життєві шляхи поета досить часто перетиналися з цікавими та красивими жінками. Т. Шевченко намалював немало портретів жінок, з якими йому доводилося близько спілкуватись. Очевидно, що не обходилося і без романтики.
– Як думаєте, для якої частини України поет ментально найближчий?
Безсумнівно, Т. Шевченко ментально найближчий до козацької України, Гетьманщини. Зокрема, до батьківщини поета – Черкащини, оспіваного ним Холодного Яру.
– Шевченка досліджували у різні часові епохи української історії. Кобзар і визвольний рух XX століття: які здобутки цих досліджень можуть стати у нагоді сучасникам для пізнання нового Шевченка?
Творчість Тараса Шевченка відіграла важливу, без перебільшення — ключову роль у формуванні світогляду учасників українського визвольного руху ХІХ-ХХ століття. Вірші Т. Шевченка ще з середини дев’ятнадцятого століття мали значний вплив на формування свідомості молодих українців, які брали участь у національно-визвольному русі. Багато з них знало напам’ять чимало віршів Кобзаря і знаходило у них відповіді на чимало запитань, які стояли перед українським народом. А головним з цих питань було відновлення незалежності України.
Твори Т. Шевченка після його смерті неодноразово перевидавалися і поширювалися серед українців. Практично в кожній українській сільській хаті того часу можна було зустріти в куті портрет Т. Шевченка, оздоблений вишиваними рушниками. Його авторитет як серед українців-селян, так і серед міщан, був непорушний. На творах Кобзаря виховувалися практично всі учасники боротьби за незалежність України 1917-1922 рр., а також підпільники УВО, ОУН, УПА і інших українських громадських та політичних організацій. Треба сказати, що твори Т. Шевченка мали значний вплив на ментальність та поведінку підпільників, на їх моральний дух. Навіть сама біографія Т. Шевченка, особливо його десятилітнє заслання без права писати та малювати, об’єднувало його з підпільниками: і він, і вони приносили в жертву особисті цінності, страждали за долю України.
– Які видання Шевченка з часів ОУН УПА збереглися до сьогодні?
Підпільні видання ОУН і УПА про творчість Т. Шевченка збереглися у матеріалах справи № 376 з ф. 13 Галузевого державного архіву Служби безпеки України (далі — ГДА СБУ), зокрема, у томі № 48. Вони вміщені окремим тематичним розділом і займають аркуші з 79-го до 202-го. Деякі з них дублюються у інших томах спр. 376. Крім того, згадки про Т. Шевченка містяться у деяких листівках, періодичних виданнях та брошурах.
Слово Т. Шевченка багато важило для підпільників ОУН(б) і УПА. В їх розпорядженні були дореволюційні видання творів Т. Шевченка, а також твори, видані в Польщі, Румунії, Чехословаччині та інших державах в 1919-1939 рр. Вірші Т. Шевченка морально гартували та підтримували борців за відновлення української державності. Наприклад, за спогадами керівника боївки Служби безпеки ОУН(б) Львівського крайового проводу ОУН Дмитра Куп’яка, під час перебування у в’язниці у 1938 р. після побоїв польських поліцейських він, щоб скріпити власний дух, читав напам’ять «Кобзар» Шевченка, адже з дитинства знав багато його віршів. Так само вірші Т. Шевченка читали політичні в’язні-українці у польському концентраційному таборі Береза-Картузька у 1934-39 рр., а згодом – у радянських концтаборах і тюрмах.
– Як змінила образ великого українського поета радянська пропаганда?
Слід зазначити, що в УССР та СССР склалася унікальна парадоксальна ситуація з виданням та поширенням творів Т. Шевченка. Радянська влада своїми пропагандистськими заходами зробила з Т. Шевченка «борця за народну правду», «революціонера-демократа» і тиражувала його твори мільйонами примірників. Чи не в кожному обласному центрі України були поставлені пам’ятники поету. Але в той же час протягом всього часу існування СССР діяла заборона на вивчення, використання та поширення багатьох творів поета, які владою вважалися «антирадянськими». Підозрілими владі здавались, насамперед, ті твори Т. Шевченка, де критикувався «братній російський народ». В більшості бібліотек були переглянуті старі книги, які не влаштовували радянську владу, і деякі з них були відправлені до закритих спецфондів – «спецхранів» КГБ і КПУ. У населення чекістами було вилучено чимало раніше виданої літератури з творами Т. Шевченка та їх аналізом, що суттєво відрізнявся від радянського офіціозу. Учням та студентам дозволяли вивчати лише офіційні радянські підручники та літературу, а за використання невідповідної літератури людей могли засудити за антирадянську агітацію (строк покарання був передбачений в ст. 54 КК УССР і складав не менше 10 років таборів).
Зважаючи на таку ситуацію, підпілля ОУН(б) у 1944-51 рр. організувало власні перевидання творів Т. Шевченка (за старими, дорадянськими виданнями). Автори більшості творів про Т. Шевченка, виданих підпіллям ОУН і УПА, на сьогодні невідомі. Вони переховувалися за псевдонімами: «А.К», «У.Д» (можливо, «Уляна Дніпропетровська» — Уляна Крюченко, дружина Василя Кука), «Йосип Орленко», «І.Ленко» тощо. Видання готувалися у підпільних типографіях з використанням друкарського обладнання – типографій, друкарських машинок, ризографів, а потім підпільники поширювали їх у низові ланки ОУН та серед населення.
– Чи можна назвати ідеї Шевченка світоглядними, а не тільки суто локально українськими? Чи має право поет бути в одній когорті із найвідомішими світовими авторами?
Так, ідеї Т. Шевченка можна назвати світоглядними. Він багато читав, зустрічався з відомими і передовими людьми свого часу, обговорював з ними важливі та цікаві проблеми, був високоосвіченою людиною, випускником Санкт-Петербурзької академії мистецтв, учнем знаменитого художника Карла Брюллова. Багато його творів стосуються питань, актуальних не лише в Україні, і не лише для українців.
– Сьогодні багато-хто каже, що Шевченко і Майдан – речі тотожні, в чому це проявляється?
– Не сказав би, що Шевченко і Майдан – речі тотожні. Але дійсно є багато спільного. Треба зауважити, що ключове місце в творчості Т. Шевченка завжди займало національне питання, право українців на самовизначення, незалежність. Також Т. Шевченко приділяв величезну увагу питанням соціальної справедливості, ненавидів панщину і кріпацтво, яке існувало у ті роки в Російській імперії. Саме прагнення до соціальної справедливості та національної незалежності і зближує твори поета та ідеї Майдану. На думку багатьох українців, Т. Шевченко був «апостолом незалежності України», і у його творчості знайшли відображення віковічні прагнення українського народу до волі.
– Як Ви вважаєте, якби Тарас Шевченко жив сьогодні, яким би він був? Можете змалювати його портрет як сучасника?
– Скоріш за все, він багато в чому нагадував би самого себе, але на нього впливали б сучасні обставини, новітні технології. Скоріш за все, він мав би багато друзів. Полюбляв би посидіти у знайомих. Цікавився б новинами в мережі Інтернет. Відгукувався б віршами та малюнками на різні актуальні події.
– Гостро сприймав би соціальну та політичну несправедливість. Полюбляв би подорожі. Думаю, він так само би любив оспіваний ним Дніпро і мріяв би жити на його берегах.
Джерело Портал ЛМР
Додано 10.04.2014
