13 червня гостям осередку «Українська молодь – Христові» випала унікальна нагода послухати відкриту лекцію історика Олесі Ісаюк про незвичайний концтабір – Заксенхаузен. Через це місце від 1936 по 1945 роки пройшло понад 200 тисяч ув’язнених, саме тут були позбавлені волі українські діячі Степан Бандера та Ярослав Стецько. Тут же перебував в ув’язненні син Сталіна Яків Джугашвілі. Вже від самої назви концентраційного табору – Заксенхаузен – в думках мимоволі зринають жахливі асоціації, а по шкірі пробігають мурашки… І справді, це моторошне місце, поряд із багатьма іншими (Бухенвальд, Дахау, Майданек) назавжди асоціюватиметься з жахливими подіями середини минулого століття. Ще з 1936 року Заксенхаузен слугував місцем перевиховання тих, хто не погоджувався із нацистською ідеологією. Целлєнбау – це будівля з камерами, де й утримували в’язнів, більшість із яких були противниками правлячого режиму. Камери були одиночними, спілкуватись між собою в’язням заборонялося. Особливо «небезпечних» бранців табору тримали у підземному поверсі для катування. Серед в’язнів переважали німці, однак було багато поляків, українців, росіян, французів – передусім ідеологічних противників нацизму, офіцерів армій держав, що воювали проти Третього Рейху, духовенства та інтелігенції. Члени ОУН, польські та російські генерали, майори, пілоти, дипломати і політики, віруючі, атеїсти – майже всіх їх об’єднував спротив нацизму та політиці Гітлера. Для багатьох українців Заксенхаузен – насамперед місце ув’язнення Степана Бандери, причиною для чого став Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 року. Серед інших в’язнів – син Йосипа Сталіна Яків Джугашвілі (батько навіть не намагався його звільнити), архієпископ Любліна Владислав Гураль, німецький пастор Мартін Німьоллер, німецький римо-католицький священик Руперт Майєр, прем’єр-міністр Франції Поль Рейно, принцеса італійського Савойського дому Мафальда (Матильда) Савойська, канцлер Австрії Курт Шушніг, організатор замаху на Гітлера Георг Ельзер… І це далеко не повний перелік ув’язнених у Целлєнбау. Штрихи до історії: зусиллями НКВС, після 1945 року Заксенгаузен стане радянським «Спецтабором №1», найбільшим серед трьох на окупованій радянськими військами частині Німеччини. В 1945–50 роках через нього пройдуть понад 60 тисяч людей – всіх їх доправлять сюди через їхню антирадянську (та деколи просто антитоталітарну загалом) позицію. Тут будуть офіцери німецького війська, чиновники нацистського режиму, противники комунізму (зокрема «співпрацівники нацистів») (із англомовної Вікіпедії). Здавалося б, зараз ми живемо у ХХІ столітті і нам не загрожують подібні сценарії та прояви зневаги особистості, звірячих вбивств та знущань… Одначе, не кращі речі зараз відбуваються у Сирії, Іраку і, зрештою, у рідній Україні. Олеся Ісаюк зауважує: «Всі місця, де знущаються з людей – подібні». Не вміємо ми вчитися на помилках. Лекція була важливою, щоб усвідомити ціну людського життя та в майбутньому зробити все, щоби подібні звірства не повторилися.
Джерело УМХ
Додано 8.07.2014
