Як на вишукані смаки, таким сферам як економіка, мистецтво або історія сусідство з політикою, зазвичай, погано пасує. У “поєднанні з політикою” або в “політизації” – звинувачують. Присутність політики намагаються прибрати за допомогою обструкції з боку колег по цеху, або навіть правових обмежень.
Тим не менше, політика завжди легко і непристойно глибоко проникає в ті речі, які можуть давати владу над людьми.
Минуле – це цінність, яку ми втрачаємо завжди безповоротно. Натомість, історію ми постійно “пригадуємо”, “оберігаємо”, “відновлюємо”, “повертаємо із небуття”. Історія створює рамки нашого майбутнього. Війна за історію – це війна за майбутнє. Але будь-яка війна, не лише історична, – за майбутнє.
Історія – зброя. Шляхетне панство застерігає, що це зброя виключно для експонування в музеї, але в посполитих сверблять руки використати зброю за своїм прямим призначенням.
Придатною для баталій є не будь-яка історія. Деякі теми вже відверто неактуальні, деякі – поки незадіяні.
Нас цікавить історія недо-войованих війн, недо-привласнених територій, недо-переконаних у нашій правоті співвітчизників. Навіть, якщо зовні все виглядає давно вирішеним, наш інтерес до історії є передчуттям можливості реваншу.
Як не дивно, але наша команда (www.likbez.org.ua) вирішила, що можна відвести загрози майбутнього шляхом перемоги в історичній війні. Людей, які шукають в історії зброю проти України, треба знешкодити розвінчуванням їх самовпевненості. Ми прагнемо внести збій у програму “відновлення історичної справедливості” в її антиукраїнському імперському вигляді.
За короткий час існування Проекту вже знайшлися добродії з двох категорій. Перші звинувачують нас в альтернативній міфотворчості (по-простому в брехні). Другі всіляко радять нам побільше брехати, аби перебрехати опонентів.
На це відповідаю так. Ми, звісно, можемо десь помилятися, але ми справді віримо у речі, які пишемо. Тобто, ми переконані, що нам цілком достатньо перевірених фактів та логічних міркувань для досягнення поставленої мети.
Підсумком справжньої війни є прощення ворогів та вшанування полеглих. До цього моменту можна казати лише про перехід конфлікту в заморожену фазу, але не про мир.
Підсумком війни на історичному фронті має стати “деполітизація” дражливих тем, втрата до них нездорового інтересу, а може і забуття. Коли ми та наші колишні опоненти почнемо дивитися на історію лише як на банальне і в чомусь курйозне минуле, значить мета досягнута.
Максим Майоров, УІНП
Джерело facebook
Додано 18.09.2014
