Автор – Олександр Іщук
11 червня 2015 р. в Київській православній богословській академії відбулась міжнародна наукова конференція «Історія та сучасні виклики непокараних злочинів радянського тоталітаризму проти церкви».
Організаторами заходу виступили: УПЦ Київського патріархату, громадське об’єднання «Європейський християнський конгрес», Український інститут археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, Український інститут національної пам’яті та інші.
До участі в конференції зголосилося 50 науковців та представників громадськості. Понад 25 з них безпосередньо взяли участь в заході та виступили з доповідями.
Робота конференції відбулася за кількома головними напрямками, а саме.
– «Злочини радянського тоталітаризму в Україні та колишніх республіках СССР проти церкви»,
– «Тотожність комуністичної та націонал-соціалістичної ідеології у державно-церковних стосунках»,
– «Злочини Української автокефальної православної церкви»,
– «Злочини радянського тоталітарного режиму проти Української греко-католицької церкви»,
– «Злочини радянського тоталітарного режиму проти Римо-католицької церкви в Україні»,
– «Злочини радянського тоталітарного режиму проти Вірменської апостольської церкви в Україні»,
– «Злочини радянського тоталітарного режиму проти протестантських церков та деномінацій»,
– «Сучасна руська православна церква (Московський патріархат) – трансформація та втрата духовності»,
– «Церква та збройні сили України».
Доповідачі акцентували увагу на маловивчених сторінках історії репресій радянської влади проти Церкви в Україні в період 1918-1991 рр. Більшість доповідей базувалися на маловідомих архівних документах, які вперше вводилися до наукового обігу. Надзвичайно цікавими були виступи онука митрополита УАПЦ В. Липківського – Костянтина Липківського, та онуки розстріляного єпископа УАПЦ Максима Задвірняка – Ольги Красильничук.
Під час виступів прозвучало чимало цікавих думок. Деякі з них стосувалися не лише історії політичних репресій проти Церкви в СССР, але й сучасного становища в Україні. Наприклад:
Крім Божого суду має бути і суд людський. Бо непокаране зло – зростає, може повторюватись. Слід хоча б на словах засудити дії тих, хто здійснював політичні репресії проти Церкви в СССР в 1918-1991 рр. Якщо винні будуть покарані, інші задумаються, чи варто їм таке робити.
– Непокарані не лише ті, хто вчиняв злочини в СССР і УССР, але й ті, хто чинив великі злочини в сучасній Україні, в період з 1991 р. Це не були злочини проти Церкви, але це були серйозні злочини проти держави, проти населення. Отже, традиція продовжується, бо має міцні коріння. Це дуже негативне явище. З цим потрібно боротися.
– Відкриття архівних документів про політичні репресії проти церкви в СССР в 1918-1991 рр. має дуже велике значення. Особливо про те, як руйнували церкви, як переслідували священиків і віруючих, як вербували серед них агентів і примушували до співпраці з ЧК-КГБ.
– Хто не пам’ятає своєї історії – той не отримає достойного майбутнього. Історики повинні дати адекватну оцінку тому, що відбулося в 1917-1991 рр. Інакше знову можливі повторення. Важливо, щоб в Україні християни ніколи більше не проливали кров інших християн.
– Цікавий факт: Митрополит УАПЦ Василь Липківський був розстріляний НКВД в один день з колишнім всесильним керівником ЧК-ГПУ-НКВД УССР Всеволодом Балицьким – 27 листопада 1937 р. Лише Липківський – в Києві, а Балицький – в Москві. Маховик політичних репресій набрав таких швидких обертів, що люди зовсім різних поглядів були знищені в один день.
– Якщо українці будуть лише захищатися від московської агресії, і нічим не відповідати – то загроза такої агресії буде стояти постійно і в майбутньому, перед онуками. Тому ця загроза зникне лише тоді, коли будуть ліквідовані її джерела в Москві.
– Сучасна ФСБ Росії, як і раніше КГБ СССР, постійно співпрацює з Російською православною церквою. І вони разом забезпечують і всіляко підтримують існування концепції «Русского міра», є його опорами. Християни в Україні повинні задуматися над цією ситуацією і сприяти укріпленню українського християнства.
– В Україні не пробачені злочини часів СССР – їх навіть не проговорено в суспільстві. Слід активніше обговорювати політичні репресії 1917-1991 рр. на ТБ, в ЗМІ, в Інтернеті. Інакше цей період перебуватиме у своєрідному інформаційному вакуумі, який будуть заповнювати наші вороги. Звісно, в своїй інтерпретації.
– Дуже багато злочинів періоду 1917-1991 рр. – забуті. Українцям треба дбати про національну пам’ять. Коли у людини пропадає пам’ять, це – амнезія. А що ж відбувається, коли пам’ять пропадає в цілого народу? Ці питання повинні бути в інформаційному полі. Тоді це поле буде формувати і українців, і їх дітей, на основі автентичної національної пам’яті, а не на основі історичних міфів.
– Питання України часто вирішуються не в Україні. Фактично з боку інших сильних держав є певна змова навколо України. Потрібно єднатися, і відстоювати свої інтереси. Це можливо лише за наявності християнської солідарності.
Після завершення виступів відбувся круглий стіл на тему: «Сучасний світ як заручник непокараних злочинів радянського тоталітаризму». Науковці та інші учасники конференції обговорили стан сучасного вивчення історії церкви. Акцентували увагу на потребі ретельного дослідження злочинів радянського режиму проти неї в ХХ-му столітті. Важливим є оприлюднення раніше секретних архівних документів з цього питання. Було б доцільно активізувати оприлюднення інформації про репресії проти Церкви в СССР в 1918-1991 рр. на радіо, телебаченні, в Інтернеті. На часі створення електронної бази архівних документів, фотографій та спогадів на цю тематику.
За результатами обговорення науковцями було ухвалено резолюції, які будуть надіслані до органів влади України.
Організатори заходу запевнили, що збірник з повними текстами доповідей наукової конференції буде опубліковано у вересні 2015 р.
