6 жовтня 2016 року директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут виступив в Українському науковому інституті Гарвардського університету (США) з лекцією “Відкриваючи архів КГБ: випадок України”. У виступі доповідач зробив стислий огляд ситуації з доступом до архівів радянських спецслужб в Україні в період 1991 – 2014, наголосив на важливості відкритого доступу до цих матеріалів, окреслив програму “Відкриті архіви” та процес роботи над законом “Про доступ до архівів репресивних органів…” і ознайомив слухачів із структурою вмісту фондів ГДА СБУ і архівів її обласних управлінь.
Свій виступ Андрій Когут почав із обгрунтування важливості відкриття архівів комуністичних спецслужб. Це забезпечить запобіжник від повторення тоталітарних практик, адже інформація про порушення прав людини буде доступна всім. Виведення архівів із відання спецслужб – важливеий елемент декомунізації цих органів Крім того, відкритість документів ВЧК-НКВД-КГБ дозволить деконструювати численні міфі, сворені в радянський період. Загалом, відкритість комуністчиних архівів – одназ ключових ознак демократичної європейської держави.
Однак, за словами доповідача, до ухвалення спеціального закону про доступ до архівів радянських спецслужб, цю сферу регулювала ціла низка нормативно-правових актів (Конституція, закони, укази президента, відомчі інструкції). Така кількість регулюючих документів взаємно суперечила одне одному в деяких аспектах. Як правило в більшості випадків, один і той самий нормативно-правовий акт міг містити норми, які з одного боку давали можливості ознайомлюватися з архівними документами, а іншого обмежували його. Все залежало від політичної ситуації та волі керівництва архіву, Укрдержархіву та відповідного органу, у випадку якщо мова йшла про галузеві державні архіви (наприклад голови Служби безпеки чи Міністра внутрішніх справ).
Найпоширенішими підставами для відмови в ознайомленні з документами, були: 1) віднесення їх до категорії конфіденційної інформації 2) вимоги отримання дозволу від спадкоємців на право ознайомлення з документами (якщо особа, якої стосуються документи, вже давно померла) 3) позиція архівістів, ніби з архівними справами на нереабілітованих осіб ознайомлюватися заборонено 4) радянські грифи секретності. Усі ці перешкоди були можливими завдяки лазівкам або неоднозначностям у чинному на той час законодавстві, які архівні служби трактували як хотіли.
Афіша заходу
Потреба ухвалення окремого закону щодо доступу до архівів КГБ та інших спецслужб була більш ніж очевидною. Далі, Андрій Когут розповів про програму “Відкриті архіви”, яку Центр досліджень визвольного руху проводив у 2010 – 2014 роках. Вона включала: 1) вивчення закордонного досвіду в забезпеченні доступності комуністчиних архівів; 2) дослідження умов роботи в українських архівах і опитування експертів щодо їх ставлення до питання доступу до документів КГБ 3) надання консультацій користувачам, які стикалися з перешкодами в доступі до відповідних документів, а також проведення семінарів із питань доступу і 4) розробку законопроекту у співпраці з “Реанімаційним пакетом реформ”, Урядом і комітетом Верховної Ради України. Найголовнішим результатом реалізації Програми стало ухвалення парламентом закону України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991” 9 квтіня 2015 р. Для аудиторії Андрій Когут розкрив найголовніші принципи нового закону і навів кілька прецедентів, які виникали в ході дії закону. На завершення своєї доповіді Андрій Когут коротко охарактеризував фонди ГДА СБУ, щоб продемонструвати, наскільки багате поле відкрилося для досліджень історикам, генеологам і шукачам інформації про репресованих родичів.
“Український закон про доступ до комуністичних спецслужб, порівняно з законодавством інших центрально європейських країн, дає найбільше можливостей як для здійснення наукових досліджень, так і для пошуку рідних, що стали жертвами тоталітарних режимів. Фактично він є найбільш ліберальним серед профільного європейського законодавства. На даний момент – в Україні є найбільший та унікальний за своїм наповненням відкритий архівний комплекс документів ЧК-ОГПУ-НКВД-КГБ. Можливість роботи з раніше недоступними документами дає можливість для верифікації як існуючих історичних концепцій, так і для нових відкриттів”, – наголосив доповідач.
