Враховуючи «легендарний» стан радянських автодоріг та не дуже
щільну мережу залізниць, нема чого дивуватися, що німці постійно мали клопіт із постачанням до військ потрібних матеріалів.
У той самий час викопування, завантаження та транспортування
землі – це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть
найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Відповідно,
обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорноземом, нацисти схилялися на користь руди.
У післявоєнні часи декілька дослідників сконцентрували свою
увагу на темі награбованих нацистами на сході багатств. Серед них,
наприклад, автор з Німецької Демократичної Республіки Н. Мюллер, українець із Франції В. Косик та багато інших. У жодному
дослідженні, базованому на ґрунтовних нацистських архівах, про
вивезення з України чорнозему не йдеться.
Незважаючи на загальну поширеність та майже всенародний
статус цього міфу, доводиться констатувати, що він є витвором
розбурханої уяви «очевидців».
Не було цього. Просто не було.