Міф
22
Західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною
Ростислав Пилявець
■ Суть міфу
Допомога США та інших країн Заходу Радянському Союзу за програмою ленд-лізу в роки війни була несуттєвою, вона зовсім не вплинула на економічний потенціал країни та результати воєнних дій Червоної армії на фронтах. СРСР переміг би нацистську Німеччину і без економічної допомоги союзників.
■ Факти стисло
Допомога за програмою ленд-лізу стала одним із вирішальних факторів перемоги країн Об’єднаних Націй над країнами Осі. За поставки за програмою ленд-лізу СРСР лише частково розрахувався із США золотом. Загалом, СРСР (і Росія як правонаступниця СРСР) сплатили не увесь борг.
■ Факти докладніше
Програма ленд-лізу — це система, за якою США, здебільшого на безоплатній основі, передавали союзникам у Другій світовій війні боєприпаси, техніку (як військового, так і промислово-сільськогосподарського призначення), продовольство і стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти. Концепція цієї програми надавала Президентові США право приймати рішення щодо допомоги будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США.
Допомога надходила 42 країнам. Основними клієнтами стали Велика Британія, а також СРСР, Франція, Китай і країни Британської Співдружності. Загальний обсяг програми склав більше 50 мільярдів доларів у цінах 1941—1945 років. Обсяг допомоги Радянському Союзу — 11,3 мільярдів доларів. За оцінками окремих західних фахівців, загальна допомога країн Заходу СРСР сягнула близько 19 мільярдів доларів.
У СРСР певне значення поставок визнавали, проте свідомо применшували. З 1947 року з подачі відомого економіста Миколи Вознесенського наголошували, що загальний розмір допомоги західних країн Радянському Союзу за ленд-лізом складав усього близько 4 % від засобів, витрачених країною на війну. А танки й авіацію постачали в основному застарілих моделей.
В умовах протистояння СРСР і США, Варшавського договору і НАТО цей міф мав підкреслити виключний внесок Союзу в перемогу. При цьому особливу увагу зосереджували на применшенні ролі союзників. Нівелювання значення союзницької допомоги за ленд-лізом стало однією з головних складових цієї політики.
Історики й економісти країн Північної Америки та Європи, навпаки, запевняли, що без ленд-лізу Радянський Союз навряд чи зупинив би німецьку агресію.
Переважна частина дослідників визнавала — матеріально-технічна та гуманітарна допомога США й інших країн, надана СРСР у роки війни, як за програмою ленд-лізу, так і громадськими організаціями, до недавнього часу штучно занижувалася і применшувалася. Поставки мали важливе значення для армії, вони давали доступ до нових зразків озброєння й промислового устаткування.
Льотчики 21-го гвардійського винищувального авіаполку біля американського
винищувача
P-39 «Аерокобра», травень 1943 р.
Останніми роками на тлі загострення відносин з країнами Заходу в Росії відновилася тенденція применшення ролі допомоги союзників у війні. Цей міф у Росії не лише зберігся, а й навіть актуалізується на рівні уряду РФ, зокрема у книзі теперішнього міністра культури РФ і голови Російського воєнно-історичного товариства Володимира Мединського «Война. Мифы СССР. 1939—1945», що вийшла у 2011 році.
Номенклатура поставок для СРСР визначалася радянським урядом і була покликана затулити «дірки» у постачанні радянської промисловості та армії. Ця допомога виявилася вкрай важливою і навіть рятівною для СРСР.
За різними оцінками, у загальному обсязі необхідних поставок для потреб армії західна техніка складала:
– у бронетанкових військах — 12—16 %,
– в авіації — 10—15 %,
– на флоті — 32,4 %.
Питома вага транспорту доходила до 70 %, тобто радянська армія їздила переважно на американських автомобілях. Основним шасі «Катюш» стали «Студебекери». У той час як Сполучені Штати дали близько 20 тисяч автомобілів для радянської «Катюши», СРСР випустив усього 600 вантажівок.
Радянська механізована частина, оснащена американськими джипами «Вілліс», Центральний фронт, липень 1943 р.
Танки «Черчилль III» британського виробництва з 48-го полку важких танків
рухаються вулицями Києва, листопад
1943 р.
СРСР отримав за ленд-лізом:
– 622,1 тисяч тонн залізничних рейок (понад 56% від власного виробництва),
– 3 мільйони 606 тисяч автопокришок (43%),
– 1 900 паровозів (у 2,4 рази більше, ніж кількість виготовлених у СРСР за роки війни) і 11 075 вагонів (більше у 10,2 рази),
– 610 тисяч тонн цукру (42 %), 664,6 тисяч тонн м’ясних консервів (108%).
США і Британська імперія надали понад 18% авіабензину, використаного за роки війни радянською авіацією.
Радянський реактивний міномет БМ-13 «Катюша» на шасі американського вантажного автомобіля «Студебекер», червень 1945 р.
Продовольства, яке було доставлено в СРСР за ленд-лізом, вистачило б для того, щоб годувати армію в 10 мільйонів осіб протягом 1’688 діб, тобто упродовж усієї війни.
А якщо взяти до уваги калорійність продовольства, наданого окремими фірмами і громадськими організаціями, а також ввезеного в СРСР питного спирту, то можна стверджувати, що продовольства, яке надійшло від союзників, за калорійністю вистачило б не лише на повне утримання Червоної армії протягом усієї війни, а й на вагому добавку до раціону частини цивільного населення.
Інфографіка
Олени Козіної (depo.ua)
